вітер

ВІ́ТЕР, тру, ч.

1. Рух повітря відносно земної поверхні, викликаний нерівномірним розподілом атмосферного тиску і спрямований із зони високого тиску до зони низького.

Реве та стогне Дніпр широкий, Сердитий вітер завива (Т. Шевченко);

Вітер грайливо дмухав йому в сіре обличчя теплими хвилями (П. Панч);

Мають значний потенціал негативного впливу на енергетику, зв'язок, сільське господарство, транспорт, комунальне господарство та будівництво сильні вітри періодичністю раз на три роки і тривалістю до двох діб (з наук. літ.);

Ураганні вітри з дощем і градом були на Тернопільщині, Львівщині, Івано-Франківщині, Миколаївщині та Одещині (із журн.);

* Образно. Тривожно берег дивиться услід, Вітри стають на диби, наче коні, І на далекім обрії мій світ Схвильовано простягує долоні (І. Гнатюк);

* У порівн. Каторжники. Ті, що про них потім будуть розповідати легенди й співати тягучі, понурі пісні, такі тягучі, як забайкальські вітри узимку... (І. Багряний).

2. перен. Відомості, новини звідки-небудь.

То кваплю я весну. То сонця жду, то вітру з України виглядаю (сьогодні вранці снився брат Іван) (В. Стус).

3. у знач. присл. ві́тром. Дуже швидко.

Дід підтяг штани й вітром – до воза (С. Васильченко).

(1) Верхови́й ві́тер – вітер, що дме з верхів'я річки.

Вночі повіяв верховий вітер (К. Гордієнко);

(2) Відбере́жний ві́тер (вітере́ць) – вітер, який дме з берега на море.

Навколо нього і вдень, і вночі бриніли в горах струмки, гриміли водоспади; відбережний вітер струшував знемогу з поснулих пальм (із журн.);

Віє вогкий вільний відбережний вітерець (з газ.);

(3) Ві́тер [політи́чних] перемі́н (змін) – початок певних перетворень у суспільстві, державі і т. ін.

В Астрахані, на пароплаві, Т. Г. Шевченко не тільки вдихнув повітря відносної свободи, а й одразу ж гостріше, ніж його оточення, відчув подуви вітру політичних змін (В. Русанівський);

Вчасно відчути вітер перемін здатні, однак, не всі й не завжди (із журн.);

(4) Горі́шній ві́тер – північний вітер, який дме у напрямку течії річки.

Вдень був низовий вітер і нагнав з моря багато камки; горішній вітер .. зносить камку в море (І. Нечуй-Левицький);

Їм горішній вітер з лісів Білорусі Холодними бризками в очі шпурля (П. Дорошко);

(5) На́скрізний ві́тер – різкий вітер, який наскрізь продуває, повністю охоплює кого-, що-небудь.

На наскрізних вітрах її мережана хустина біла Зривалася, мов голуб, у руках (Л. Первомайський);

Замість біленьких чепурних полтавських сіл пішли інші, рідкі степові селища, облуплені, .. незатишні, обшпуговані наскрізними вітрами (О. Гончар);

(6) Низови́й ві́тер – вітер, який дме низом або знизу, перев. від води.

Душно так, млосно... Коли б хоч легенький подих низового вітру приніс на своїх крилах прохолоду (М. Коцюбинський);

Від Дніпра ледь повівав теплий низовий вітер (С. Скляренко);

Пуска́ти вітри́ див. пуска́ти.

△ (7) Бра́мсельний ві́тер, мор. – вітер, що дме зі швидкістю, при якій вітрильні судна можуть нести брамселі, не завдаючи шкоди рангоуту.

Брамсельний вітер – це вітер до шести балів (з навч. літ.);

Ро́за вітрі́в див. ро́за;

(8) Со́нячний ві́тер, астр. – потоки іонізованої плазми, які рухаються від Сонця.

Компонент сонячного вітру – гелій – вважають потенційним ядерним паливом (з наук. літ.).

◇ Будува́ти золоті́ за́мки на ві́трі див. будува́ти;

Вали́тися (па́дати, рідше хили́тися) від ві́тру див. вали́тися¹;

Викида́ти / ви́кинути на ві́тер див. викида́ти;

Відкри́тий [усі́м] вітра́м див. відкри́тий;

(9) Ві́тер у голові́ [гра́є (ві́є, сви́ще, посви́стує і т. ін.)] <�Ві́тру [в голові́] бага́то> чиїй, у кого і без дод. – хто-небудь легковажний, несерйозний.

Видно вухатого, що в його [нього] вітру багато (прислів'я);

Іще ні разу її не бачивши, я багато дечого чув про неї. Дівчина вчилась у городській школі... в голові вітер... (С. Васильченко);

– Вітру в тебе в голові багато, – казала Ганна Сильвестрівна (І. Сенченко);

Ні, такі діти не беруть близько до серця її турбот про рідне гніздо. Одне мале, а друге молоде, ще вітер посвистує в їхніх головах (М. Стельмах);

– Ти ж у мене виріс під стелю, а в голові ще вітер віє (Ю. Збанацький);

– Ти добре прочесала жевжиків, – озвалася Майя. – Влучно сказала – жевжики! Це такі, у кого в голові вітер віє! (А. Хижняк);

Так що ж це він? Хизувався, як хлоп'як? А чи ще вітер у голові грає, і він просто вигадує? (В. Козаченко);

(10) Ві́тер у кише́нях (у кише́ні, по кише́нях) [свисти́ть (гуля́є, ві́є і т. ін.)] у кого і перев. без дод. – нема грошей у кого-небудь.

Коли в кишені вітер віє, то не лізь у суд, Мусію (прислів'я);

Як в кишені вітер ходить, То треба спершу заробити (О. Афанасьєв-Чужбинський);

В її батька і в неї давно вітер свистів у кишенях (І. Нечуй-Левицький);

А другий так собі, якийсь нетяга.. Вітер, видно, по кишенях гуляє (Г. Коцюба);

– Але ж тато не схожий на того противного диякона. Хоч у кишені вітер гуляє, та почуває себе людиною (А. Хорунжий);

Ві́тром обгоро́джений див. обгоро́джений;

Ганя́ти ві́тер по ву́лицях (по сві́ту) див. ганя́ти;

Дмухни́ – і розси́плеться (похи́литься, полети́ть [за ві́тром] і т. ін.) <�Дмухну́ти і розси́плешся> див. дмухну́ти;

(11) До ві́тру – в туалет.

– А тут до вітру підпира.. Як закричу я: “Мамо!” (Григорій Тютюнник);

– Ми вже тут справді однією ногою в саме панство ступили. – Воду не носимо, надвір до вітру не ходимо, дров не рубаємо... (М. Ю. Тарновський);

Хтось попросився: – Хоч до вітру пустіть! – Сказав: випускаю тіки [тільки] тих, хто записався (А. Дімаров);

Ду́ти (дму́хати) про́ти ві́тру див. ду́ти;

За хвіст та на со́нце (на ві́тер) див. хвіст;

(12) Зві́дки (звідкі́ль, звідкіля́, відкі́ль, відкіля́) ві́тер [ві́є (дме)]:

а) в чому причина, від кого йде що-небудь, чий вплив.

У порозі спинився [Запорожець], саркастично зажмурив око: – Знаю, звідкіля цей вітер... Певне, вже наговорили... Ну і к чорту – плакати не буду (С. Васильченко);

– Корову я заберу, якщо вона так уже вам очі муляє. Але я бачу, звідки вітер віє (С. Добровольський);

– Глашка зрозуміла, звідки дме вітер (З. Тулуб);

б) на що треба орієнтуватися в своїх діях, поведінці або від кого чи звідки слід чекати чого-небудь.

– Попомнуть і вам [піщанам] боки, як подільцям!.. Тоді знатимете: чи живете, чи ні! Побачите... Видно вже, відкіль вітер віє... (Панас Мирний);

– Ананя люди знали то ґешефтярем, то слизькоязиким, бо язик і мозок його завжди безпомилково повертали туди, звідки віяв вітер (М. Стельмах);

в) (зі сл. Маріє) уживається як усталена форма жартівливо-грайливого звертання.

– Маріє, звідкіль вітер віє? – зачепив її Гаврилко, смикнувши за кінець хустки (М. Коцюбинський);

З вітерце́м (з ві́тром) див. вітере́ць;

Іди́ [собі́] на всі чоти́ри ві́три (на чоти́ри бо́ки) див. іти́;

І́ншим (не тим) ві́тром пові́яло див. пові́яти;

Ки́дати (випуска́ти) / ки́нути (ви́пустити) слова́ на ві́тер див. ки́дати;

Ки́дати (розкида́ти) / ки́нути (розки́нути) на ві́тер див. ки́дати;

(13) Куди́ ві́тер ві́є (дме):

а) що трапилося; в чому справа.

Він завжди знав, куди вітер віє, і вмів пристосовуватись до будь-яких обставин (М. Старицький);

Паляничка ще не добрав, куди воно вітер дме, тому вибирав тепер слова обережні, моргаючи своїми мавпячими очима (М. Чабанівський);

б) будь-куди; куди завгодно.

Тоді, хвиле, неси з милим, Куди вітер віє! (Т. Шевченко);

Хилітеся, густі лози, Та куди вітер віє, Ой дивітеся, карі очі, Відки милий їде (О. Бердник);

Лови́ти вітри́ див. лови́ти;

(14) На ві́тер:

а) (зі сл. говорити, сказати і т. ін.) необдумано, не думаючи або безвідповідально, даремно.

[Павло:] Я так сказав, на вітер... Мовляв, їж борщ з грибами, держи язик за зубами (М. Кропивницький);

– Він говорить, аби язик вертівся, – так собі, – на вітер... (І. Нечуй-Левицький);

– Мій батько не на вітер говорить, боярине. Він звик добре передумати, заким що говорить (І. Франко);

Я, Карпо Макодзьоба, оголосив тобі війну, генерал фон Лер. Я на вітер не звик говорити. Що скажу – зроблю (Ю. Яновський);

б) (перев. зі сл. витрачати, летіти і т. ін.) без належної користі, марно.

– Глянеш, скільки тих старшокласників – парубчаки ж, траси могли б будувати, а вони ціле літо байди б'ють... Такі трудрезерви – й на вітер! (О. Гончар);

– Вам знати цікаво, Які в нього справи В цехах, на заводі? Погляньте, підіть: Розщедривсь і тут За рахунок держави! На вітер летять – не дрібненькі, не мідь! (С. Олійник);

в) ні за що, без будь-якої мети.

– Скажи, Вутанько, ти боїшся смерті? – Було б за що життя віддавати, Ганно. А так, на вітер... (О. Гончар);

(15) На [всі] чоти́ри ві́три:

а) куди завгодно, куди захочеться.

Як і іншим розжалуваним співакам, йому було дано широкий вибір: на всі чотири вітри! (О. Гончар);

б) (перев. зі сл. іти, забиратися і т. ін.) геть.

Печеніги справді відступили від Києва, але в степ не йшли, ніби чогось вичікували. Тим часом повернувся князь і розігнав їх на чотири вітри (Б. Лепкий);

– Заплати! І хай забирається на чотири вітри!.. – ще більше розпалився адвокат (Є. Куртяк);

Підби́тий (підши́тий) ві́тром див. підби́тий;

(16) Під сімома́ вітра́ми – ніким і нічим не захищений.

Без рідних, близьких, друзів, сусідів, вона – це одиноке дерево під сімома вітрами. Перекотиполе (із журн.);

(17) Під три вітри́, зневажл., лайл., зі сл. іти, піти і т. ін. – геть, куди завгодно.

[Василина:] А не пішов би ти, прохожала людина-парубче, з-під вікна під три вітри? (С. Васильченко);

– Забирайся геть, проклятий містере Заткнипельку, ось чого я хочу! Геть під три вітри, й хутко мені! (із журн.);

– Можете йти під три вітри, тільки без онука (з газ.);

Піти́ (збі́гти) за ві́тром (по ві́тру, за водо́ю) див. піти́;

(18) Пові́яв нови́й (сві́жий) ві́тер (вітере́ць) <�Пові́яло нови́м (сві́жим) ві́тром (вітерце́м), безос.>:

а) з'явилося що-небудь нове, інше, краще (про напрями, ідеї, зміни і т. ін.).

Торік з двома подругами прийшла вона на ферму, відразу повіяло свіжим вітром. Приміщення побілили, причепурили (Я. Гримайло);

А раптом завтра мода зміниться, повіє новий вітер? (В. Дрозд);

Підряд зрушив з місця все. Де був застій, повіяв свіжий вітерець змін (з газ.);

б) хто-небудь відчув вплив чогось нового, іншого, кращого.

Від її щирого голосу повіяло на Миколу свіжим вітром (В. Кучер);

Пові́яло холо́дним ві́тром див. пові́яти;

Пуска́ти / пусти́ти на ві́тер див. пуска́ти;

(19) Пусти́й ві́тер:

а) легковажна, ненадійна людина.

Поміркувавши хвилю, він [пан Денис] буркнув знов під носом: – Гм! Панни – то пустий вітер. Що вони розуміють? (І. Франко);

– Лукіє, за кого ти віддаєш свою дочку? – За Івана. – А з нього не буде хазяїна, то пустий вітер (із журн.);

б) що-небудь незначне, не варте уваги.

Шука пустого вітру в полю (Номис);

На пустий вітер і собака не збреше! (В. Стефаник);

Пусти́ти [з] ди́мом ([з] вогне́м, з ві́тром і ди́мом) див. пуска́ти;

Пусти́ти (розві́яти) за ві́тром див. пуска́ти;

Розно́ситися / рознести́ся за ві́тром див. розно́ситися;

Розпуска́ти / розпусти́ти за ві́тром (по ві́тру) див. розпуска́ти;

Розсипа́тися від ві́тру див. розсипа́тися;

(20) Сві́жий ві́тер – що-небудь нове, інше, краще, яке з'явилося в житті, в суспільстві.

– Революція, сеньйоре, революція. Свіжий вітер! – відповів Ернесто. Сергій посміхнувся: – Дуже поетично й не дуже переконливо (І. Білик);

Прибув Василь Васильович Маркусь в Україну, навідав батьківщину завдяки тим-таки свіжим вітрам, що зламали також і чорно-білий стереотип поділу наших земляків за кордоном на друзів і ворогів (з публіц. літ.);

Світ на всі чоти́ри ві́три див. світ¹;

Трима́ти (держа́ти) ніс (но́са) за ві́тром (по ві́тру) див. трима́ти;

Шука́ти (лови́ти, доганя́ти) / злови́ти (пійма́ти) ві́тра в по́лі див. шука́ти;

(21) Яки́м ві́тром (яки́ми вітра́ми) [принесло́ (занесло́)]? <�Які́ вітри́ принесли́ (занесли́)?> – уживається для вираження доброзичливого здивування, радості з нагоди несподіваного приходу, прибуття кого-небудь.

[Гиря:] Здоров, здоров, товаришу секретар! Яким вітром до нас?.. (М. Куліш);

– Здрастуй, моя люба! – підходить до дружини, обнімає й цілує. В домі радісний переполох. – Здрастуй! Яким вітром, яким чудом ти тут? (О. Довженко);

– Які вітри занесли до нас? – спитав Косенко, міцно потискуючи руку Храмова (О. Копиленко);

– Яким вітром, Василю? – Не зважав на нього Крищук. – Хоч би подзвонив, написав (М. Олійник);

– Пані Ольго! – Здивовано розвів [Павлик] руками. – Якими вітрами? В таку негоду... (М. Олійник);

– Яким вітром тебе принесло до нас? (з газ.);

Як (мов, ні́би і т. ін.) ві́тром зду́ло (змело́, здмухну́ло, розві́яло) див. здува́ти;

Як (мов, ні́би і т. ін.) ві́тром перенесло́ див. перено́сити;

Як (мов, ні́би і т. ін.) оси́ка на ві́трі див. оси́ка;

[Як (мов, ні́би і т. ін.)] полеті́ти за (із) ві́тром див. полеті́ти.