вітер
Бігун, біловій (під час цвітіння садів), бриз (солоний вітер), борвій, буйненький (поет.), буйнесенький, буйний, буйновій, бур, буран, буревій, бурхайло, буря, валовик (верхній вітер узимку), верховик (півн.-сх.), вітер-верховій, вітер-гульвіса, вітерець, вітерка, вітерко, вітер-легкокрил, вітер-нечоса, вітеронько, вітер-пустун, вітер-чарівник, вітреня (поет.), вітренятко, вітрець, вітрик, вітрило-вітер, вітрисько, вітриця, вітрище, вітровисько, вітровиця, вітровище, вітровій, вітровіння, вітровінь, вітрюган, віхола, горішнець (півн. вітер), горішняк (т.с.), грозовій, гуляй-вітер, димен (віддимати — дути), дмухач, дуєвій, завихіль, завій, завійник, завійниця, завія, задимка (зимою), заметіль (вітер зі снігом), зефір (теплий легкий вітерець), зірвидув, зола (холодний вологий вітер восени або напровесні), кімбур (східний вітер від Кінбурнської коси), круговик, кура (завія), курбениця (вітер зі снігом), курделиця, курделя, куревиця, куря, курява, ласкавець, легіт, легкокрил, легкокрилець, літняк (півд. вітер), лускавець, морян (півд. вітер з моря), морозовець (взимку), москаль (так козаки називали на Запорожжі північно-східний вітер), москота (холодний вітер з дощем восени), мусон (вітер, що взимку дме з материка на море, а влітку з моря на материк), накот (на морі), нижняк (півд. вітер), низовик (т.с.), низовка, обходисвітка (в загадці), павітер, пилюган, підвій, піша (вітер з ожеледдю), повітриця, поземка, поземок, половій (легкий весняний вітрець), помірок, посвистач (з нар. думи), продув, протяг, розвій-вітер, розгуляй-вітер, сіверкий, сіверко, смерч, сніговій, сумовій (осінній вітер), суховій, суховітриця, суш-вітер, тепловій, тепляк, ураган, хаверя (буря), хвища, хмаролом, хуга (вітер з ожеледицею), хуговій, хурделиця, хуртовина, чвара (буря з грозою), чорноморко (півд.), чугайстер (із слов'янських міфів), шарга (холодний вітер з дощем), шаркан (діал.), шарпун, шквал, шквиря (вітер з дощем і снігом), шторм, штормило, штормище, шугайстер, юга (гарячий вітер), южак
Фразеологічні синоніми: береговий бриз; блакитний вітер (досвітній); верховий вітер; відбережний вітер; вітру вітровіння (поет.); горішній вітер; долішній вітер; зелений вітер (вечоровий); зустрічний вітер; лихий вітер; лукавий вітер; морський бриз; наскрізний вітер; низовий вітер; перепелиний вітер (легенький); пилова буря; попутній вітер; прозорий вітер (полуденний); противний вітер (зустрічний); роза вітрів; стрибожий онук; супротивний вітер; супрутний вітер; чорна буря (пилова); чорний вітер (т.с.); чужинський вітер
Значення в інших словниках
- вітер — (природній рух повітря) поет, вітровій, (сильний) буревій, борвій, (легкий) легіт, (сухий) суховій, (береговий) бриз. Словник синонімів Полюги
- вітер — ві́тер іменник чоловічого роду форма 'вітра' вживається у фразеологізмі Орфографічний словник української мови
- вітер — Вітровій, (дужий) борвій, буревій. (легенький) тиховій, зефір, бриз, легіт, з. павітер; (холодний) сівер|ко|; (сухий) суховій; (степовий) д. степовик; (з піском у пустелі) самум; вітрець, вітрик, вітронько, вітрюга, вітрюган, вітрило, вітрисько, вітрище, вітровище; ВІТРИ, (у тропіках) пасати. Словник синонімів Караванського
- вітер — [в’ітеир] -тру, м. (на) -тр'і, мн. в'ітрие/в'ітри, в'ітр'іў, д. -трам Орфоепічний словник української мови
- вітер — -тру, ч. 1》 Рух потоку атмосферного повітря в горизонтальному напрямі. 2》 Потік заряджених частинок, плазми в космічному просторі. Сонячний вітер. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вітер — ВІ́ТЕР, тру, ч. 1. Рух повітря відносно земної поверхні, викликаний нерівномірним розподілом атмосферного тиску і спрямований із зони високого тиску до зони низького. Реве та стогне Дніпр широкий, Сердитий вітер завива (Т. Словник української мови у 20 томах
- вітер — вітер: ◊ іти́ на сто вітрів іти світ за очі (ст): Коли б котрий інший це мав зробити, то міг іти на сто вітрів і ніколи не вертати (Шухевич) ◊ летіти як ві́тер → летіти ◊ сця́ти на ві́тер → сцяти ◊ трима́йся вітру → тримайся Лексикон львівський: поважно і на жарт
- вітер — Бідному усе вітер в очі. Бідний усе має перепони в житті. Вітру не зіпреш. Більшої сили над свою, не побориш. Лихого не вдержиш від зла. Дивиться, звідки вітер віє. Безхарактерний там лиш пристає, де користь для нього є. Доганяй вітра в полі. Приповідки або українсько-народня філософія
- вітер — Рух повітря відносно поверхні Землі; на земній кулі спостерігаються постійні вітри як глобального характеру (пасати, мусони), так і локальні, пов'язані зі специфічним ландшафтом певної місцевості (бриз, фен, бора); швидкість в. вимірюється ареометром або визначається згідно зі шкалою Бофорта. Універсальний словник-енциклопедія
- вітер — вали́тися (па́дати) від ві́тру. Бути знесиленим, дуже виснаженим, слабим. А як вийду за ворота,— Од вітру валюся (П. Чубинський); Прокіп блідий, аж зчорнілий, од вітру валиться (М. Коцюбинський); — Куди тобі пішки: від вітру валишся (О. Фразеологічний словник української мови
- вітер — ВІ́ТЕР (більший або менший рух повітря в горизонтальному напрямі), ВІТРОВІ́Й поет., ВІТРИ́ЛО фольк.; ЛЕ́ГІТ (легкий вітерець), ЛЕГКОВІ́Й поет. Словник синонімів української мови
- вітер — Ві́тер, -тру, -трові; ві́три́, -трі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- вітер — ВІ́ТЕР, тру, ч. Більший або менший рух потоку повітря в горизонтальному напрямі. Реве та стогне Дніпр широкий, Сердитий вітер завива (Шевч., І, 1951, 3); Вітер грайливо дмухав йому в сіре обличчя теплими хвилями (Панч, II, 1956, 433); *У порівн. Словник української мови в 11 томах