віти

ВІ́ТИ, віт, мн. (одн. ві́та, и, ж.).

Відгалуження дерева, куща або трав'янистої рослини; гілки.

А над самою водою Верба похилилась; Аж по воді розіслала Зеленії віти (Т. Шевченко);

Він [злий дух] пролітав понад долинами, де хвилювало золоте збіжжя, де рясні дерева клонили додолу важкі віти (Леся Українка);

Земля холоне у пухкім снігу, І висне паморозь на вітах саду (М. Зеров);

І зійшла цариця з трону, зірвала лаврову віту (Остап Вишня);

Дівчина лежала нерухомо і дивилась широко розплющеними очима просто себе вгору і лише зрідка кліпала – з віт падала роса (І. Багряний);

Голими вітами їжачаться дерева київських парків і скуляться під поривами холодного жовтневого вітру (Б. Антоненко-Давидович).