1. Словник української мови у 20 томах

віщо

ВІ́ЩО¹, уроч.

Присл. до ві́щий 1.

Віщо кували зозулі;

* Образно. Крикнула вісниця-птиця, Віщо шумить очерет (М. Рильський).

ВІ́ЩО².

Знахідний відмінок займенника “що”; уживається після прийменників за, про, через та ін.

Звісно вже, що дівчина не вважає ні на віщо, полюбивши (Марко Вовчок);

Мені кортіло зразу довідатись, за віщо він дістав звання героя (Ю. Смолич);

Я додому прийшов. Похиливсь, як верба. Триста лих мені дивиться в вічі. То за віщо ж до всього ще й ця журба? Ах, за віщо, за віщо, за віщо?! (Б. Олійник).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. віщо — ві́що прислівник від: віщий незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. віщо — I уроч. Присл. до віщий 1). II Знах. відмінок займенника що; уживається після прийменників за, про, через та ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. віщо — Ві́що, займ., знах. від що; вживають іноді після прийменників: за ві́що? ні за ві́що. Нема за ві́що купи́ти Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. віщо — ВІ́ЩО¹, уроч. Присл. до ві́щий 1. *Образно. Крикнула вісниця-птиця. Віщо шумить очерет (Рильський, І, 1956, 211). ВІ́ЩО². Знахідний відмінок займенника що; уживається після прийменників за, про, через та ін. Словник української мови в 11 томах
  5. віщо — Віщо мѣст. Винит. падежъ отъ що, употр. послѣ предлога. За віщо, на віщо. Завелися, як той казав: багатий на багатство, а убогий — бо' на й за віщо. Ном. № 3514. Словник української мови Грінченка