віщий

ВІ́ЩИЙ, а, е, уроч.

1. Який віщує що-небудь; пророчий.

І помер Саул за своє беззаконня, що він ним спроневірився проти Господа через Господнє слово, якого не тримався, а також через те, що питався віщого духа, щоб вивідати, а не вивідував від Господа (Біблія. Пер. І. Огієнка);

[Гелен:] Цар Ономай образив Аполлона .. і Бог за те свій гнів йому прорік устами віщими Кассандри (Леся Українка);

В одно злилися наші вчинки – Одна ріка, одна рука, Там слово Лесі Українки І слово віщого Франка Не міжнародні поєдинки – Народів дружбу проріка (М. Рильський);

Вона [бджола] зазолотіє соком сонця і схочеться їй віщих таємниць запричаститися, припавши ниць до вутлого кульбабиного лонця (В. Стус);

Мені сняться іноді віщі сни, які потім забуваються (Ю. Щербак);

Віща прикмета;

Віщі знаки;

* Образно. Простягнувши руки в пітьму, попрямував [Диводар] на звуки струн, що ще ніжно бриніли під віщими пальцями, присів біля співця (О. Бердник).

2. Мудрий, проникливий.

Поперед інших стяг новий неси, Карай насильство своїм словом віщим (П. Грабовський);

Нести любов, будити гнів, Творити чудеса... О, віщий спів, натхненний спів! Яка в ньому краса! (М. Вороний);

Отаман був балакучим і віщим (І. Білик).