віщати
ВІЩА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., заст.
1. уроч. Говорити щось значне, важливе.
[Печариця:] Христос .. про братолюбіє віщав (Панас Мирний);
– Чи ти волієш на сцену – з високих котурнів віщати, Чи в героїчних рядках славити війни та кров (М. Зеров);
Чоловіка простого ніхто не слухає, хоч би він віщав істини великі (П. Загребельний);
* Образно. Між віттям старих в'язків та кленів невдовзі зблиснула його [Дніпра] гладінь, і там десь, у тому просторі з води та неба вихопився протяжний зойк пароплава. Дітище нових часів гучним залізним криком віщало світові про свій прихід (Василь Шевчук).
2. що. Віщувати (у 1 знач.); провіщати.
Ласкаво пахли прибережні луки, І півень десь погожий день віщав (М. Рильський);
Стояв могутній дуб, високий та крислатий, На прощу люд туди щоденно учащав, Бо жив там віщий Крук, на витівки багатий, Майбутнє з висоти він кожному віщав (М. Годованець).
Значення в інших словниках
- віщати — віща́ти дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
- віщати — -аю, -аєш, недок., заст. 1》 неперех., уроч. Казати щось значне, важливе. 2》 перех. Віщувати (у 1 знач.), провіщати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- віщати — ВИГОЛО́ШУВАТИ (публічно звертатися до когось із промовою, привітанням, тостом і т. ін.), ПРОГОЛО́ШУВАТИ, ПРОМОВЛЯ́ТИ, ОРА́ТОРСТВУВАТИ, ПРОГОВО́РЮВАТИ, ПРОКА́ЗУВАТИ, ПРОРІКА́ТИ поет., уроч., РЕКТИ́ заст., поет., ВІЩА́ТИ заст., уроч., ВИРІКА́ТИ заст. Словник синонімів української мови
- віщати — ВІЩА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., заст. 1. неперех., уроч. Говорити щось значне, важливе. [Печариця:] Христос.. про братолюбіє віщав (Мирний, V, 1955, 148); — Чи ти волієш на сцену — з високих котурнів віщати... Словник української мови в 11 томах