віщо
ВІ́ЩО¹, уроч. Присл. до ві́щий 1.
*Образно. Крикнула вісниця-птиця. Віщо шумить очерет (Рильський, І, 1956, 211).
ВІ́ЩО². Знахідний відмінок займенника що; уживається після прийменників за, про, через та ін.
Звісно вже, що дівчина не вважає ні на віщо, полюбивши (Вовчок, І, 1955, 280);
Мені кортіло зразу довідатись, за віщо він дістав звання героя (Смолич, III, 1959, 445).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- віщо — ві́що прислівник від: віщий незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- віщо — I уроч. Присл. до віщий 1). II Знах. відмінок займенника що; уживається після прийменників за, про, через та ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- віщо — ВІ́ЩО¹, уроч. Присл. до ві́щий 1. Віщо кували зозулі; * Образно. Крикнула вісниця-птиця, Віщо шумить очерет (М. Рильський). ВІ́ЩО². Знахідний відмінок займенника “що”; уживається після прийменників за, про, через та ін. Словник української мови у 20 томах
- віщо — Ві́що, займ., знах. від що; вживають іноді після прийменників: за ві́що? ні за ві́що. Нема за ві́що купи́ти Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- віщо — Віщо мѣст. Винит. падежъ отъ що, употр. послѣ предлога. За віщо, на віщо. Завелися, як той казав: багатий на багатство, а убогий — бо' на й за віщо. Ном. № 3514. Словник української мови Грінченка