віяло

ВІ́ЯЛО, а, с.

1. Вигот. з легкого матеріалу предмет (звичайно у вигляді півкола), яким навівають прохолоду в обличчя під час спеки; невелике ручне опахало.

Так було душно, що аж уночі приходилось умиватись та віялом обмахуватись (Леся Українка);

У неї є чудова колекція японських віял (О. Донченко);

В стелі крутились віяла, оберталися нечутно по горизонталі, творючи [творячи] лагідний вітер (І. Багряний);

Музика [китайців] – це .. гра кістяного гребеня на густих струнах волосся, тріпотіння розписаного віяла і ледь уловиме розлучання вуст після поцілунку... (Ю. Винничук);

Є окрема робота англійського вченого, присвячена японському віялу, де описано як естетичні, так і культурологічні його особливості (з наук. літ.);

* Образно. А пальми, замахавши сотнями віял, вітали – “осанна!” (М. Коцюбинський);

Ось мелькнуло вогнисте віяло, завихрило в кущах. Рекс! Доганяє мене! Ми летимо з кручі (В. Близнець);

* У порівн. Піднявся вихор, закрутив соломою, розігнав горобців, попхнув до тину якусь курку, що розіп'яла хвоста, мов віяло (В. Винниченко);

Вдарила [скриньчина] з силою об долівку і розскочилася настяж: зміст її, кілька десятків пергаменових листів, майнув півкругом у повітрі, як кабалістичне віяло (К. Гриневичева);

– Горе з цим базікалом Глібом, язик у нього, немов віяло (А. Хижняк).

2. чого, з чого. Щось у вигляді півкола або сектора кола.

Віяло пелюсток, суцільне віяло заграви сяяло, як дивний німб (О. Копиленко);

Легкі брижі схвачуються від бортів [човна].., розбігаються віялом ледь помітних хвиль (Ю. Смолич);

Великі пишні віяла з блакитно-сірих страусевих пер на тлі гарячо-жовтого вечірнього неба здавались блакитними з невідомої країни птахами (В. Домонтович);

Сонце тільки-но сіло десь за лісовими хащами, і над далекими верховинами дерев розкрилося віяло з багряного й зеленого пір'я (Є. Гуцало);

У гирлі ярів схили найбільш пологі, нерідко покриті трав'янистою рослинністю, а дно має незначний нахил і найбільшу ширину, тому швидкість водного потоку тут знижується, внаслідок чого відкладається дрібнозем у вигляді віяла, або конуса виносу (з наук. літ.).

3. Набір різнорідних об'єктів, якостей і т. ін., поєднаних у комусь або чомусь одному.

Методом генезису є ситуаційне моделювання, яке створює в підсумку певне віяло рівноправних модельних ситуацій (з наук. літ.);

Найбільш безперечний і найдужчий вплив був од попереднього українського письменства, надто – народної поезії. І коли Левицький взявся врешті, дозрілою вже людиною, за перо, то в йому [ньому] вигадливим віялом і розгорнулися всі зазначені тут впливи (з наук. літ.).

4. спорт. Різновид атаки в регбі.

Супротивники з команди авіаційного університету нападали віялом (з газ.).

5. іст. Особлива форма розташування військ.

Гатило повів свої добірні комонні полки лівим краєм. Решту воїв розподілив чотирма поїздами, й вони теж сунули вперед широким віялом (І. Білик).

6. у знач. присл. ві́ялом. У вигляді півкола; півколом.

Жар-птиця легко гойдалася на гілці, розпустивши віялом свій вогненний хвіст (О. Донченко);

Рон підійшов до сріблистого дерева, прихилив до себе віть з рожевою квіткою. Тремтливі пелюстки її розгорнулися віялом, замиготіли веселими переливами (О. Бердник).