віяло
ВІ́ЯЛО, а, с.
1. Виготовлений з легкого матеріалу предмет (звичайно у вигляді півкола), яким навівають прохолоду в обличчя під час спеки.
Так було душно, що аж уночі приходилось умиватись та віялом обмахуватись (Л. Укр., V, 1956, 54);
У неї в чудова колекція японських віял (Донч., III, 1956, 42);
*Образно. А пальми, замахавши сотнями віял, вітали — "осанна!" (Коцюб., II, 1955, 301);
*У порівн. — Горе з цим базікалом Глібом, язик у нього, немов віяло (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 24).
2. у знач. присл. ві́ялом. У вигляді півкола.
Легкі брижі схвачуються від бортів [човна] і.. розбігаються віялом ледь помітних хвиль (Смолич, II, 1958, 44);
Жар-птиця легко гойдалася на гілці, розпустивши віялом свій вогненний хвіст (Донч., IV, 1957, 204).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- віяло — ві́яло іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- віяло — Вахляр, опахало, д. обмахало. Словник синонімів Караванського
- віяло — Вахлярка Словник чужослів Павло Штепа
- віяло — -а, с. 1》 Виготовлений з легкого матеріалу предмет (звичайно у вигляді півкола), яким навівають прохолоду в обличчя під час спеки. 2》 у знач. присл. віялом. У вигляді півкола. Великий тлумачний словник сучасної мови
- віяло — ВІ́ЯЛО, а, с. 1. Вигот. з легкого матеріалу предмет (звичайно у вигляді півкола), яким навівають прохолоду в обличчя під час спеки; невелике ручне опахало. Словник української мови у 20 томах
- віяло — Легкий, складаний, оздоблений предмет, який розгортається півколом, виготовляється з дерев'яних планок, слонової кості, тканини або пір'я; призначений для обвіювання. Універсальний словник-енциклопедія
- віяло — ВІ́ЯЛО (предмет для обмахування при спеці, духоті), ОПАХА́ЛО, ВАХЛЯ́Р діал. У неї є чудова колекція японських віял (О. Донченко); Він сидить немов камінний ідол під опахалами з барвистих пер (Леся Українка); Одна з пань нервово замахала пальмовим вахлярем (Дніпрова Чайка). Словник синонімів української мови