в'їжджати

В'ЇЖДЖА́ТИ¹ (УЇЖДЖА́ТИ), а́ю, а́єш, В'ЇЗДИ́ТИ (УЇЗДИ́ТИ), в'їжджу́, в'їзди́ш, недок., В'Ї́ХАТИ (УЇ́ХАТИ), в'ї́́ду, в'ї́́деш, док.

Ї́дучи, потрапляти в межі, у середину чого-небудь.

Коли ми тут сваримось і миримось, у ворота хтось возом уїжджає (Марко Вовчок);

Ми .. опинились на вулиці, що впиралась в панський будинок з тополями й терасою; а через кілька хвилин в'їжджали в ворота економії (В. Винниченко);

Верхи на зморених коненятах в'їжджала на майдан асканійська батрацька молодь (О. Гончар);

Часто, коли вдень раптом гуділа машина в тюремному подвір'ї або вночі чути було, як машина в'їжджала й виїжджала, в камері 49 говорили здавленим голосом: – Чорний ворон! (І. Багряний);

Тільки у США на законних підставах в'їжджає приблизно 800 тис. осіб (з наук. літ.);

Світи, світи, місяченьку. До милої їду. Тоді зайди за хмароньку, Як у двір уїду!.. (М. Кропивницький);

Уїхали ми в очерети. По ту і по ту руку, як стіна, очерет (Панас Мирний);

– Ньо, гніда! Недалеко вже!.. – І в'їхали в село, тільки світло посвітили (А. Головко).

В'ЇЖДЖА́ТИ² див. уїжджа́ти¹.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. в'їжджати — в'їжджа́ти 1 дієслово недоконаного виду потрапляти в середину в'їжджа́ти 2 дієслово недоконаного виду долати якусь відстань Орфографічний словник української мови
  2. в'їжджати — I (уїжджати), -аю, -аєш і в'їздити (уїздити), в'їжджу, в'їздиш, недок., в'їхати (уїхати), в'їду, в'їдеш, док. Їдучи, потрапляти в межі, у середину чого-небудь. II див. уїжджати I. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. в'їжджати — (-аю, -аєш) недок. (у що); мол. Розуміти щось. Коли трохи попустило, а трапилося це горе наступного дня, годині о сьомій ранку, я змушений був в'їжджати в нове життя, в нову реальність, яка заскочила мене ще раптовіше... Словник жарґонної лексики української мови
  4. в'їжджати — В'ЇЖДЖА́ТИ (УЇЖДЖА́ТИ) (їдучи, потрапляти в межі, всередину чогось), В'ЇЗДИ́ТИ (УЇЗДИ́ТИ), ЗАЇЖДЖА́ТИ, ЗАЇЗДИ́ТИ, ВКО́ЧУВАТИ (УКО́ЧУВАТИ) розм., ВКО́ЧУВАТИСЯ (УКО́ЧУВАТИСЯ) розм.; ВЛІТА́ТИ, ВСКА́КУВАТИ (УСКА́КУВАТИ) (швидко). — Док. Словник синонімів української мови