в'їжджати
В'ЇЖДЖА́ТИ (УЇЖДЖА́ТИ) (їдучи, потрапляти в межі, всередину чогось), В'ЇЗДИ́ТИ (УЇЗДИ́ТИ), ЗАЇЖДЖА́ТИ, ЗАЇЗДИ́ТИ, ВКО́ЧУВАТИ (УКО́ЧУВАТИ) розм., ВКО́ЧУВАТИСЯ (УКО́ЧУВАТИСЯ) розм.; ВЛІТА́ТИ, ВСКА́КУВАТИ (УСКА́КУВАТИ) (швидко). — Док.: в'ї́хати (уї́хати), заї́хати, вкоти́ти (укоти́ти), вкоти́тися (укоти́тися), влеті́ти, вско́чити (уско́чити). У двір в'їжджала ціла валка карет (І. Нечуй-Левицький); Коні були добрі, і за годину загін в'їхав у мовчазний зимовий ліс (О. Донченко); В село в'їздили (партизани) з піснями (Ю. Яновський); Коли це ворота рип: заїжджають до двору черкеси в шапках (Григорій Тютюнник); Залізна брама стояла широко отворена, і віз за возом заїздив на подвір'я (О. Кобилянська); Коли Гарецький вкотив на подвір'я Огієвських, Таїсія Федорівна.. не впізнала, хто завітав до них (П. Кочура); Потім віз м'яко вкотився на подвір'я, зафоркали коні, загриміли двері (М. Стельмах); На повній швидкості автомобілі влітають у Чаплинку (О. Гончар); Ізяслав ускочив у Київ, увірвався слідом за товарами Долгорукого, які везли на поживність киянам (П. Загребельний).
Значення в інших словниках
- в'їжджати — в'їжджа́ти 1 дієслово недоконаного виду потрапляти в середину в'їжджа́ти 2 дієслово недоконаного виду долати якусь відстань Орфографічний словник української мови
- в'їжджати — I (уїжджати), -аю, -аєш і в'їздити (уїздити), в'їжджу, в'їздиш, недок., в'їхати (уїхати), в'їду, в'їдеш, док. Їдучи, потрапляти в межі, у середину чого-небудь. II див. уїжджати I. Великий тлумачний словник сучасної мови
- в'їжджати — В'ЇЖДЖА́ТИ¹ (УЇЖДЖА́ТИ), а́ю, а́єш, В'ЇЗДИ́ТИ (УЇЗДИ́ТИ), в'їжджу́, в'їзди́ш, недок., В'Ї́ХАТИ (УЇ́ХАТИ), в'ї́́ду, в'ї́́деш, док. Ї́дучи, потрапляти в межі, у середину чого-небудь. Словник української мови у 20 томах
- в'їжджати — (-аю, -аєш) недок. (у що); мол. Розуміти щось. Коли трохи попустило, а трапилося це горе наступного дня, годині о сьомій ранку, я змушений був в'їжджати в нове життя, в нову реальність, яка заскочила мене ще раптовіше... Словник жарґонної лексики української мови