габель

ГАБЕ́ЛЬ, ю, ч., іст.

Податок на сіль у середньовічній Франції.

Габель уперше було введено в 1286 році Філіппом IV як надзвичайний військовий податок (з навч. літ.);

Для династії Валуа габель став основним джерелом грошових надходжень, адже кожен француз, якому виповнилося вісім років, був зобов'язаний щорічно купувати сім кілограмів солі за державними цінами (з навч. літ.);

Лише у Бретані, що стала частиною Французького королівства тільки в 1532 році й зберегла деякі юридичні привілеї, габель не брали (із журн.).