1. Словник української мови у 20 томах

гаврик

ГА́ВРИК, а, ч., зневажл.

Той, хто нічим не виділяється із загальної маси (перев. про хлопчаків-підлітків, юнаків).

Спершу ганяли мене по наземних роботах .. Потім курси по переучуванню таких гавриків, як я (О. Гончар);

– У самому місті екзамен тримав, у школу механізації .. Казали – по десять гавриків на одне місце (Ю. Збанацький).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гаврик — га́врик іменник чоловічого роду, істота зневажл. Орфографічний словник української мови
  2. гаврик — -а, ч., зневажл. 1》 Те саме, що ґава 2). 2》 Сіра, пересічна, непримітна людина. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. гаврик — ОСО́БА (окрема людина серед інших або як одиниця ліку людей), ЛЮДИ́НА, ЧОЛОВІ́К, ОДИНИ́ЦЯ, ПЕРСО́НА уроч., ірон., ІНДИВІ́Д книжн., ДУША́ розм., ГА́ВРИК зневажл. Коли він прочуняв, в кімнаті, крім них трьох, була ще й четверта особа — дівчина (І. Словник синонімів української мови
  4. гаврик — ГА́ВРИК, а, ч., зневажл. 1. Те саме, що га́ва 2. — Бельбас, — приказував Сашко, — дурень кудлатий. Чорти тебе випхнули нагору. Гаврик (Ю. Янов., І, 1958, 336). 2. Людина, яка нічим не виділяється з загальної маси. Словник української мови в 11 томах