гавран

ГАВРА́Н, а, ч., діал.

Ворон (див. во́рон¹ 1).

За поточком, за поточком В той [тій] долинє [долині] Чорний гавран, чорний Воду пиє [п'є] (з народної пісні);

Коли вона підходила до моря, налетіли три гаврани (з казки);

* У порівн. Під листатою липкою чийсь коник, як гавран, бойко дробив ніжками... (К. Гриневичева).