гаврик
ГА́ВРИК, а, ч., зневажл.
1. Те саме, що га́ва 2.
— Бельбас, — приказував Сашко, — дурень кудлатий. Чорти тебе випхнули нагору. Гаврик (Ю. Янов., І, 1958, 336).
2. Людина, яка нічим не виділяється з загальної маси.
— У самому місті екзамен тримав, у школу механізації.. Казали — по десять гавриків на одне місце (Збан., Переджнив’я, 1960, 369).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- гаврик — га́врик іменник чоловічого роду, істота зневажл. Орфографічний словник української мови
- гаврик — -а, ч., зневажл. 1》 Те саме, що ґава 2). 2》 Сіра, пересічна, непримітна людина. Великий тлумачний словник сучасної мови
- гаврик — ГА́ВРИК, а, ч., зневажл. Той, хто нічим не виділяється із загальної маси (перев. про хлопчаків-підлітків, юнаків). Спершу ганяли мене по наземних роботах .. Потім курси по переучуванню таких гавриків, як я (О. Словник української мови у 20 томах
- гаврик — ОСО́БА (окрема людина серед інших або як одиниця ліку людей), ЛЮДИ́НА, ЧОЛОВІ́К, ОДИНИ́ЦЯ, ПЕРСО́НА уроч., ірон., ІНДИВІ́Д книжн., ДУША́ розм., ГА́ВРИК зневажл. Коли він прочуняв, в кімнаті, крім них трьох, була ще й четверта особа — дівчина (І. Словник синонімів української мови