гавра
ГА́ВРА, и, ж., діал.
1. Лігво звіра; барліг.
В лісах.. медведі ссали лапи в своїх гаврах і дрімали зимовим сном (Фр., VIII, 1952, 38);
*Образно. То наймався [Юрчик] на найтяжчу роботу, гори перевертав, то півзими лежав у якій-небудь гаврі, у ведмежім барлозі, смокчучи свою нерозлучну віковічну люльку (Хотк., II, 1966, 152).
2. перен., зневажл. Рот.
— Ци [чи] не стулиш ти си гавру? — крикнув нараз Василь (Фр., І. 1955, 145).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- гавра — Га́вра: — звіряче лігво, барліг [20;22] — звіряче лігво [III,IV] — зимове ведмеже лігво [9;VI,VII] — зимове логовище ведмедя [X] — лігво звіра, барліг [1] — лігво [XII] — логовише, лігво [5;7] — рот (зневажливо) [I] Га́ври: — берлоги, нетрі [16] гавра (22, 497) – “звіряче лігво, барліг”; [ІЦ-2006] Словник з творів Івана Франка
- гавра — див. берлога Словник чужослів Павло Штепа
- гавра — ГА́ВРА, и, ж., діал. 1. Лігво звіра; барліг. В лісах .. медведі ссали лапи в своїх гаврах і дрімали зимовим сном (І. Франко); * Образно. Словник української мови у 20 томах
- гавра — див. барліг Словник синонімів Вусика
- гавра — Гавра, -ри ж. Берлога. Угор. Словник української мови Грінченка