гавіт
ГАВІ́Т, у, ч., іст.
Зал для зібрань громади або усипальня князів, прибудована до західного боку вірменського середньовічного храму подібно до нартексу західноєвропейських церков.
Гавіти служили додатковим приміщенням для молільників, усипальницею, місцем зібрань, інколи в них відбувалися церковні служби (з наук.-попул. літ.);
Наприкінці XIV століття до храму Сурб-Хач було прибудовано гавіт (із журн.);
Гавіт прикрашають умуровані в кладку стін присвятні камені із зображенням хрестів і написами (з газ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- гавіт — -у, ч. У вірменській середньовічній архітектурі: притвор храму – усипальниця, місце для молитви та зборів. Великий тлумачний словник сучасної мови
- гавіт — (вірм. — двір) Зал для зібрань громади або усипальня князів, прибудована до західного боку вірменського храму подібно до нартексу західноєвропейських церков. З XII ст. Архітектура і монументальне мистецтво