гагакати

ГАГА́КАТИ, аю, аєш, недок.

1. Видавати звуки “га-га” (про гусей).

Ржуть коні, реве бидло, риплять вози, гагакають гуси (Марко Вовчок);

Сполошені гарматним гулом, увесь ранок кричали журавлі й тривожно гагакали гуси (В. Чемерис);

У казковому дискурсі мова гусака рефлексує у дієслово гагакати, півня – кукурікати, вовка – вити, собаки – гавкати, кота – нявчати (з наук. літ.).

2. розм. Викрикувати, голосно співати, сміятися і т. ін. (про людину).

Піп у церкві гагакав, гагакав, аж піт його проняв [пройняв] (Сл. Гр.);

– Приходьте раніше, кращі місця займете! – гагакає збоку Митрик (із журн.);

Завжди добре подумай перед тим, як щось заявляти, погрожувати, привселюдно гигикати і гагакати, в намаганнях проявити свою дотепність та буцімто віртуозне володіння мистецтвом слова (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

гагакати

Значення в інших словниках