1. Словник української мови у 20 томах

гайдамаччина

ГАЙДАМА́ЧЧИНА, и, ж.

Народно-визвольний рух XVIII ст. на Правобережній Україні проти польсько-шляхетського гніту.

Він [старець] розказував за гайдамаччину, за Ґонту та Залізняка (І. Нечуй-Левицький);

Тимонове село повстало на пана й спалило його маєток. Хлопчик Тимон, наслухавшися діда, уявляв собі, що це повернулася гайдамаччина (Д. Бузько);

Остапко стояв біля нього і вслухався в слова дум та пісень .. про гайдамаччину (Ф. Бурлака);

Зло, яке викликало появу гайдамаччини, не тільки не підупадало, знахабнівши, воно потлумило собі під ноги половину молодого народу (Г. Колісник).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гайдамаччина — гайдама́ччина іменник жіночого роду народно-визвольний рух XVIII ст. на Правобережній Україні) іст. Орфографічний словник української мови
  2. гайдамаччина — -и, ж. Народно-визвольний рух 18 ст. на Правобережній Україні проти польсько-шляхетського та єврейського гніту. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. гайдамаччина — Гайдама́ччина, -ни, -ні Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. гайдамаччина — ГАЙДАМА́ЧЧИНА, и, ж. Народно-визвольний рух XVIII ст. на Правобережній Україні проти польсько-шляхетського гніту. Він [старець Шмид] розказував за гайдамаччину, за Гонту та Залізняка (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  5. гайдамаччина — Гайдамаччина, -ни ж. = гайдамащина. ЗОЮР. І. 139. Словник української мови Грінченка