галечник

ГА́ЛЕЧНИК, у, ч., геол.

Пухка осадова гірська порода, яка складається з гальки, гравію та піску і використовується в будівництві.

За петрографічним складом галечнику можна встановити напрям знесення уламкового матеріалу (з наук. літ.);

Галечник і гравій є невологомісткими породами (з навч. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. галечник — га́лечник іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. галечник — -а, ч. Пухка осадочна гірська порода, яка складається перев. з гальки з домішками гравію та піску, іноді – глини. Великий тлумачний словник сучасної мови