галечник
ГА́ЛЕЧНИК, у, ч., геол.
Пухка осадова гірська порода, яка складається з гальки, гравію та піску і використовується в будівництві.
За петрографічним складом галечнику можна встановити напрям знесення уламкового матеріалу (з наук. літ.);
Галечник і гравій є невологомісткими породами (з навч. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me