галечник
га́лечник
-а, ч.
Пухка осадочна гірська порода, яка складається перев. з гальки з домішками гравію та піску, іноді – глини.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- галечник — га́лечник іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- галечник — ГА́ЛЕЧНИК, у, ч., геол. Пухка осадова гірська порода, яка складається з гальки, гравію та піску і використовується в будівництві. За петрографічним складом галечнику можна встановити напрям знесення уламкового матеріалу (з наук. літ.); Галечник і гравій є невологомісткими породами (з навч. літ.). Словник української мови у 20 томах