1. Словник української мови у 20 томах

гаолян

ГАОЛЯ́Н, у, ч.

Однорічна посухостійка зернова рослина родини злакових із високим стеблом і широким листям; китайське просо.

Кінні козаки з довгими списами виловлювали по хащах високого гаоляну розбійників-хунхузів, які шпигували, руйнували залізницю (Б. Антоненко-Давидович);

Зерно гаоляну переробляють на крупу, борошно, спирт, використовують на корм худобі (з наук.-попул. літ.);

* Образно. Ми ростем у голім полі гаоляном... (В. Сосюра).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гаолян — гаоля́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. гаолян — -у, ч. Однорічна посухостійка зернова рослина родини злакових з високим стеблом і широким листям; маньчжурське, китайське просо. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. гаолян — гаоля́н (кит. као-лянг) вид однорічних рослин родини злакових. Вирощують переважно в Центральній та Східній Азії. Зерно переробляють на крупи, борошно, спирт; використовують як кормову рослину. Словник іншомовних слів Мельничука
  4. гаолян — Гаоля́н, -ну (кит.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. гаолян — ГАОЛЯ́Н, у, ч. Однорічна посухостійка зернова рослина родини злакових з високим стеблом і широким листям; маньчжурське, китайське просо. Словник української мови в 11 томах