гаремниця

ГАРЕ́МНИЦЯ, і, ж.

Одна з дружин і наложниць власника гарему.

Увесь парадний шмат своїх гаремниць Порозсилав Осман, куди схотіли (П. Куліш);

Плутаючись у широких шароварах, ще сонні, мляво перемовляючись, гаремниці виходили за брами Баб-ус-сааде (П. Загребельний);

* У порівн. Жінки тих самодурів рабині, як турецькі гаремниці (І. Нечуй-Левицький).