гаркати
ГА́РКАТИ, аю, аєш, недок., розм.
1. Кричати різко й уривчасто.
Пан Луцик зривався й гаркав: “Киш!” (В. Винниченко);
На зборах лагідно говорить [Масло], а в конторці своїй гаркає (А. Хижняк);
Іноді він давав за портрет карбованця, а іноді тільки гаркав і робив дурні зауваження (О. Іваненко);
// на кого. Погрожувати окриком.
Гаркали [опришки] один на одного, погана лайка висіла в повітрю [в повітрі], чувся запах крові (Г. Хоткевич).
2. Видавати гучний уривчастий звук.
І чітко тоді строчили кулемети й гаркали залпи (А. Головко);
Чути було, як скрегоче заржавіле колесо і гаркають ланцюги (Б. Лепкий);
// по чому. Із силою стукати, видаючи гучний уривчастий звук.
Обурений, я схоплююсь і, не тямлячи себе, гаркаю по столу кулаком (П. Колесник).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- гаркати — га́ркати дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- гаркати — -аю, -аєш, недок., розм. 1》 Кричати різко і уривчасто. || на кого. Погрожувати окриком. 2》 Видавати гучний уривчастий звук. || по чому. З силою стукати, видаючи гучний уривчастий звук. Великий тлумачний словник сучасної мови
- гаркати — Гарикати, гарикнути, загарикати, згарикувати, згарикати, нагарикувати, нагарикати, понагарикувати, погарикати, гарчати, гарчнути, загарчати, зігарчати, нагарчати, погарчати, гиркати, гаркнути, загиркати, згиркувати, згиркати, вигиркувати, вигиркнути, погиркувати, погиркати Словник чужослів Павло Штепа
- гаркати — див. кричати; лаяти Словник синонімів Вусика
- гаркати — КРИЧА́ТИ (говорити, вимовляти з криком, дуже голосно розмовляти), РЕПЕТУВА́ТИ розм., ЗІПА́ТИ розм., ЗИ́КАТИ розм., НАДРИВА́ТИСЯ розм., НАДСА́ДЖУВАТИСЯ розм., ГАЛА́КАТИ (ГАЛА́ЙКАТИ) діал., ГАЛАЙКОТА́ТИ (ГАЛАЙКОТІ́ТИ) підсил. діал., ЖЕЛІПА́ТИ діал. Словник синонімів української мови
- гаркати — ГА́РКАТИ, аю, аєш, недок., розм. 1. Кричати різко і уривчасто. На зборах лагідно говорить [Масло], а й конторці своїй гаркає (Хижняк, Невгамовна, 1961, 8); Іноді він [пан] давав за портрет карбованця, а іноді тільки гаркав і робив дурні зауваження (Ів. Словник української мови в 11 томах
- гаркати — Гаркати, -каю, -єш гл. Картавить. Левч. 27. Словник української мови Грінченка