1. Словник української мови у 20 томах

гаркання

ГА́РКАННЯ, я, с., розм.

Дія за знач. га́ркати і звуки, утворювані цією дією.

Чути було уриване гаркання котрої-небудь із собак (І. Франко);

Стипендіанти кидали учительство і переходили на різні посади у військовій адміністрації, що давали надії на кращий заробіток і на веселішу кар'єру, ніж вічне гаркання в школі (М. Грушевський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гаркання — га́ркання іменник середнього роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. гаркання — -я, с., розм. Дія за знач. гаркати і звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. гаркання — ГА́РКАННЯ, я, с., розм. Дія за знач. га́ркати і звуки, утворювані цією дією. Чути було уриване гаркання котрої-небудь із собак (Фр., VIII, 1952, 24). Словник української мови в 11 томах