гарт

ГАРТ¹, у, ч.

1. Те саме, що гартува́ння.

Коли в сплав криці попадає чужорідний матеріал – він перегоряє, не витримує гарту (В. Еллан-Блакитний);

Весь стіл був заставлений шматочками катаної сталі – різноманітної товщини, різної плавки і різного гарту (Яків Баш);

Розгорнув [Гнат Бакун] ганчірку й подав настороженому Павлові звичайнісіньку сапку .. – Ще царського гарту. Не витримала нового життя, хоча й залізна! (М. Циба).

2. Стан або властивість, набуті гартуванням.

Незабаром вони випробували ще два зубила. Гарт вийшов вдалий (Яків Баш);

Пилка тонко задзвеніла і, вилискуючи сизим гартом, загрузла в сніг (В. Кучер).

3. перен. Стійкість, витривалість, набуті в процесі тренування, у боротьбі з труднощами і т. ін.

Слово “воля” гарт дає серцям (М. Рильський);

Зустрічай нас, рідна школа! Ми набрали сили, гарту, Відпочили, як ніколи! (І. Нехода);

У безконечних мандрах залізний організм його не надломився, а, навпаки, здобув богатирського гарту (О. Гончар);

Це був народ такої сили й гарту, що їх ніхто подужати не міг (Л. Костенко).

ГАРТ², у, ч.

Сплав свинцю, олова та сурми, з якого виливають друкарський шрифт.

Художник .. заходив і в друкарню подивитись, як ми працюємо, зазирав до складальних кас, що їх він, усміхаючись, порівнював з бджолиними щільниками, тільки ці наші “щільники” не медом налиті, а свинцем, гартом, різними видами шрифтів (О. Гончар);

Сплав, що складається з сурми і свинцю, до яких додано трохи олова, називається друкарським металом, або гартом (з навч. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

гарт

Значення в інших словниках