гарт

да́ти (зада́ти, завда́ти) га́рту. 1. кому і без додатка. Дуже побити кого-небудь; жорстоко розправитися з ким-небудь. — Треба (конокрадів) живцем узяти та дати такого гарту, щоб острог їх живими взяв, та живими не випустив (Б. Грінченко); Ми з Толькою завдали таки доброго гарту Генці Климовському. Грали в російсько-японську війну: Генка був за японця, а ми — руські (Б. Антоненко-Давидович). 2. кому. Покарати, провчити кого-небудь за щось. — Ви бушуєте, поки нема мого Антося, а хай-но приїде, то дасть він вам гарту! (А. Свидницький). 3. кому і без додатка. Дуже вилаяти, гостро покритикувати кого-небудь. Бач, спробував би їй хто 2 місяці не писати, задала б гарту… (Леся Українка). 4. чому. Дуже пошкодити, поламати, понівечити що-небудь. Лаврінові діти дали б їм (грушам) гарту (І. Нечуй-Левицький); Всього за один тиждень він дав гарту черевикам (З газети).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гарт — (дія) гартування; П. незламність, стійкість, витривалість, міць, сила. Словник синонімів Караванського
  2. гарт — I -у, ч. 1》 Те саме, що гартування. 2》 Стан або властивість, набуті гартуванням. 3》 перен. Стійкість, витривалість, набуті в боротьбі з труднощами або в процесі тренування. Дати гарту чому — понівечити або знищити що-небудь. II -у... Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. гарт — ГАРТ¹, у, ч. 1. Те саме, що гартува́ння. Коли в сплав криці попадає чужорідний матеріал – він перегоряє, не витримує гарту (В. Еллан-Блакитний); Весь стіл був заставлений шматочками катаної сталі – різноманітної товщини... Словник української мови у 20 томах
  4. Гарт — Гарт прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються. Орфографічний словник української мови
  5. ГАРТ — • "ГАРТ" - легальне політ. і літ. видання ЦК КПЗУ. Виходив 1933 у Львові (з квітня — газета, з травня — журнал), мав додаток "Літературний гарт". Перший номер був присвячений 50-річчю з дня смерті К. Маркса. В "Г." друкувалися твори західноукр. пролет. Українська літературна енциклопедія
  6. гарт — див. прочухан Словник синонімів Вусика
  7. гарт — (від нім. Hartblei – твердий свинець) сплав свинцю, сурми й олова. Словник іншомовних слів Мельничука
  8. гарт — Гарт, га́рту, -тові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. гарт — ГАРТ¹, у, ч. 1. Те саме, що гартува́ння. Коли в сплав криці попадав чужорідний матеріал — він перегоряв, не витримує гарту (Еллан, II, 1958, 141); Весь стіл був заставлений шматочками катаної сталі — різноманітної товщини... Словник української мови в 11 томах
  10. гарт — Гарт, -ту м. Закалъ, закалка. Гарт твердий дав коваль. Н. Вол. у. Кромѣ прямого значенія, дати, завдати гарту значить еще: задать кому. Ном. №4180. Дало їм гарту. Рудч. Ск. II. 123. Дасть він вам гарту. Св. Л. 283. Як поспіє пшеничка ( = кукуруза), то собаки дадуть їй гарту. Кролев. у. Словник української мови Грінченка