1. Словник української мови у 20 томах

гарцювання

ГАРЦЮВА́ННЯ, я, с.

Дія за знач. гарцюва́ти.

Ні паради й гарцювання улюблених княжих гусарів – ніщо не веселило його ясновельможної княжої милості (Я. Качура);

– Що дiється? П'ять хвилин тому я бачив на толоцi ескадрон озброєних до зубiв бандитiв. Ти не був часом там? – Стомився я, Прокопику. – Позiхнувши, Микола лiг на канапi. – Менi не до гарцювання (Р. Андріяшик).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гарцювання — гарцюва́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. гарцювання — -я, с. Дія за знач. гарцювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. гарцювання — ГАРЦЮВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. гарцюва́ти. Ні паради й гарцювання улюблених княжих гусарів — ніщо не веселило його ясновельможної княжої милості (Кач., II, 1958, 407). Словник української мови в 11 томах
  4. гарцювання — Гарцюва́ння, -ня с. 1) Скачка на лошадяхъ, рыстаніе, гарцованіе. 2) Бѣганье, скачки, шалости. 3) Пляска усердная. Словник української мови Грінченка