гатити

ГАТИ́ТИ, гачу́, га́тиш, недок.

1. що. Робити гатку або греблю, відгороджуючи воду.

У робочу пору тисячами вигонювали [виганяли народ] розкопувать дороги, гатить греблі, .. розчищать садові парки (О. Стороженко);

Гідрологи та геологи досліджують ріку, щоб знати, де саме гатити греблю і електричну станцію ставити (М. Трублаїні);

// Прокладати гатку (через болото).

[1-а Ворона:] На Ладогу Так гурти за гуртом Виганяла та цареві Болота гатила (Т. Шевченко);

Великі болота-багнюки Поганськими вжитками гатили (Панас Мирний).

2. по чому, у що, розм. Ударяти, стукати по чому-небудь, у щось.

Справді щось стука. Маланка злазить із лави, мацає стіни, а у вікно хтось гатить (М. Коцюбинський);

Антін з усієї сили гатить молотком по синьому жалу коси (С. Чорнобривець);

// Бити по чому-небудь.

Як глянув господар – і зо зла аж посинів, Вхопив рубель та й ну гатить по спині Сердешного Осла (Л. Глібов);

Одного [фашиста] метнув через себе багнетом .. У третього видер з рук автомат і став гатити по їхніх головах (Ю. Яновський).

3. по кому, по чому, у кого, у що, розм. Стріляти по кому-, чому-небудь, в когось, щось.

Ворожі гармати безперестанку гатили по Гайдарівці (С. Воскрекасенко);

Качки метались, як бджоли над поживою, .. а ми гатили й гатили в повітря, намагаючись котрих із них зняти додолу – на воду (Олесь Досвітній);

Генка засів за кучугурами снігу й гатив по нас горошинами з своєї дерев'яної гармати (Б. Антоненко-Давидович).

4. що, розм. Витрачати що-небудь марно; викидати.

– Замість того, щоб на поле угноєння одвезти, ви його у воду гатите? (О. Донченко).

◇ (1) Гре́блю не га́тять ким, чим, яким – хто-, що-небудь або який високо цінується, ним чи яким дорожать.

– Оксана в госпіталь перейшла, – щиро сказав лікар. – Давно пора. Такими, як вона, греблю не гатять (В. Кучер);

(2) Ті́льки гре́блю гати́ти ким, яким – хто-небудь малопридатний або зовсім непридатний до (для) чогось.

Дружина провела його глузливим поглядом і крикнула: – Ініціатор. Греблю тільки такими гатити! (П. Панч);

(3) Хоч гре́блю (гать) гати́ – дуже багато, велика кількість кого-, чого-небудь.

Тепер дівчат, хоть гать гати (І. Котляревський);

– Чому не йдеш заміж, Олесю? – питає стара тітка. – Женихів у тебе, хвалить Бога, як цвіту в городі, хоч греблю гати (Марко Вовчок);

– А гриби у вас є? – Хоч греблю гати, коли знаєш місце (М. Стельмах).