1. Словник української мови в 11 томах

гатити

ГАТИТИ, гачу, гатиш, недок.

1. перех. Робити гатку або греблю, відгороджуючи воду.

У робочу пору тисячами вигонювали [виганяли народ] розкопувать дороги, гатить греблі,.. розчищать садові парки (Олекса Стороженко, I, 1957, 367);

Гідрологи та геологи досліджують ріку, щоб знати, де саме гатити греблю і електричну станцію ставити (Микола Трублаїні, I, 1955, 91);

// Прокладати гатку (через болото).

[1-а Ворона:] На Ладогу Так гурти за гуртом Виганяла та цареві Болота гатила (Тарас Шевченко, I, 1951, 300);

Великі болота-багнюки Поганськими вжитками гатили (Панас Мирний, V, 1955, 264).

♦ Хоч греблю гати див. гребля;

Хоч (хоть) гать гати — те саме, що Хоч греблю гати (див. гребля).

— Гай! гай! — Латин тут обізвався — ..Тепер дівчат хоть гать гати (Іван Котляревський, I, 1952, 281).

2. перех., розм. Витрачати що-небудь марно; викидати.

— Замість того, щоб на поле угноєння одвезти, ви його у воду гатите? (Олесь Донченко, I, 1956, 59).

3. неперех., розм. Ударяти, стукати по чому-небудь, у щось.

Справді щось стука. Маланка злазить із лави, мацає стіни, а у вікно хтось гатить (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 47);

Антін з усієї сили гатить молотком по синьому жалу коси (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1950, 59);

// Бити по чому-небудь.

Як глянув господар — і зо зла аж посинів, Вхопив рубель та й ну гатить по спині Сердешного Осла (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 106);

Одного [фашиста] метнув через себе багнетюм.. У третього видер з рук автомат і став гатити по їхніх головах (Юрій Яновський, I, 1958, 313).

4. неперех., розм. Стріляти по кому-, чому-небудь, в когось, щось.

Ворожі гармати безперестанку гатили по Гайдарівці (Сергій Воскрекасенко, Весна.., 1939, 73);

Качки метались, як бджоли над поживою,.. а ми гатили й гатили в повітря, намагаючись котрих із них зняти додолу — на воду (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 414);

Генка засів за кучугурами снігу й гатив по нас горошинами з своєї дерев’яної гармати (Антоненко-Давидович, Крила.., 1959, 10).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гатити — гати́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. гатити — Загачувати, робити гать; (молотком) стукати, вдаряти, бити. Словник синонімів Караванського
  3. гатити — [гатитие] -ачу, -атиеш; нак. -ати, -ат'іт' Орфоепічний словник української мови
  4. гатити — гачу, гатиш, недок. 1》 перех. Робити гатку або греблю, відгороджуючи воду. || Прокладати гатку (через болото). 2》 перех., розм. Витрачати що-небудь марно; викидати. 3》 неперех., розм. Ударяти, стукати по чому-небудь, у щось. || Бити по чому-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. гатити — ГАТИ́ТИ, гачу́, га́тиш, недок. 1. що. Робити гатку або греблю, відгороджуючи воду. У робочу пору тисячами вигонювали [виганяли народ] розкопувать дороги, гатить греблі, .. розчищать садові парки (О. Словник української мови у 20 томах
  6. гатити — гати́ти 1. бити (м, ср, ст)|| = валити 2. ударяти, стукати (м, ср, ст): Чого так гатиш в двері, думаєш, що в нас всі глухі, цілком терпцю не маєш (Авторка)||гримати Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. гатити — Чу, -тиш, недок. Проводити з кимось статевий акт. Там, зверху, когось гарно гатять: тільки чути, як ліжко об стінку б'ється. Словник сучасного українського сленгу
  8. гатити — див. бити Словник синонімів Вусика
  9. гатити — гре́блю не га́тять ким, чим, яким. Треба дорожити, цінувати. — Оксана в госпіталь перейшла,— щиро сказав лікар.— Давно пора. Такими, як вона, греблю не гатять (В. Кучер). ті́льки (мо́жна) гре́блю гати́ти ким, чим. Фразеологічний словник української мови
  10. гатити — БИ́ТИ по чому, об що, у що і без додатка (стукаючи, робити удари по чому-небудь, об що-небудь), ГАМСЕ́ЛИТИ підсил. розм., ГАТИ́ТИ підсил. розм., ГЕ́ПАТИ підсил. розм., ГИЛИ́ТИ підсил. розм., ГРІ́ТИ по чому, об що, у що, підсил. розм., ДУБА́СИТИ підсил. Словник синонімів української мови
  11. гатити — Гати́ти, гачу́, га́тиш, га́тять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. гатити — Гатити, -гачу, -тиш гл. 1) Гатить, запруживать, мостить. Мости мостили, греблі гатили. Макс. (1849) 55. Я греблю гачу. Чуб. І. 127. Хоч греблю гати. (Так много). Ном. № 7666. 2) Накладывать въ большомъ количествѣ. І на віщо стілько дров гатити в грубу?... Словник української мови Грінченка