гатка
ГА́ТКА, и, ж.
Настил з дерева, хмизу і т. ін. для проїзду через болото.
Уночі частина козаків непомітно пройшла зробленою на болоті гаткою (з наук.-попул. літ.);
// Те саме, що гре́бля.
Довгі ряди коней з синіми гусарами спустились з гори на довгу гатку (І. Нечуй-Левицький);
На краю гатки, що випнулася в панський став, біля вбитого в мул кийка, погойдувався на воді невеличкий човен (К. Гриб);
– То ходімо чи що, – радо буркнув Славко. – Поїдемо до гатки рибу ловити. Там тихо, дачників нема (О. Бердник).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- гатка — га́тка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- гатка — -и, ж. Настил із дерева, хмизу і т. ін. для проїзду через болото. || Те саме, що гребля. Великий тлумачний словник сучасної мови
- гатка — I гат, гата, гать, гребелька, гребля, загата, пригата II див. перешкода Словник синонімів Вусика
- гатка — ГА́ТКА (настил для проїзду через болото), ГАТЬ, ГА́ТА діал. Колона йшла лісовими болотяними стежками, настилаючи гать за гаттю, щоб провести артилерію та обози (П. Воронько). Словник синонімів української мови
- гатка — Га́тка, га́тки, -тці; га́тки, га́ток Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- гатка — ГА́ТКА, и, жін. Настил з дерева, хмизу і т. ін. для проїзду через болото. Уночі частина козаків непомітно пройшла зробленою на болоті гаткою (Історія СРСР, I, 1956, 180); // Те саме, що гребля. Словник української мови в 11 томах