гатка
ГА́ТКА, и, жін. Настил з дерева, хмизу і т. ін. для проїзду через болото.
Уночі частина козаків непомітно пройшла зробленою на болоті гаткою (Історія СРСР, I, 1956, 180);
// Те саме, що гребля.
Довгі ряди коней з синіми гусарами спустились з гори на довгу гатку (Нечуй-Левицький, III, 1956, 133);
Над старим Дніпром, де вирували пороги, височить знову гатка Дніпрогесу (Літературна газета, 27.XI 1947, 1).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- гатка — га́тка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- гатка — -и, ж. Настил із дерева, хмизу і т. ін. для проїзду через болото. || Те саме, що гребля. Великий тлумачний словник сучасної мови
- гатка — ГА́ТКА, и, ж. Настил з дерева, хмизу і т. ін. для проїзду через болото. Уночі частина козаків непомітно пройшла зробленою на болоті гаткою (з наук.-попул. літ.); // Те саме, що гре́бля. Словник української мови у 20 томах
- гатка — I гат, гата, гать, гребелька, гребля, загата, пригата II див. перешкода Словник синонімів Вусика
- гатка — ГА́ТКА (настил для проїзду через болото), ГАТЬ, ГА́ТА діал. Колона йшла лісовими болотяними стежками, настилаючи гать за гаттю, щоб провести артилерію та обози (П. Воронько). Словник синонімів української мови
- гатка — Га́тка, га́тки, -тці; га́тки, га́ток Правописний словник Голоскевича (1929 р.)