1. Словник української мови в 11 томах

гаття

ГАТТЯ́, розм. Вигук, яким підганяють коней.

— Вйо! — гукнув Хаєцький, поблискуючи білками. — Гаття на Буку решті! (Олесь Гончар, I, 1954, 62);

— Гаття!.. — і дід сердито стьобнув коня (Олександр Бойченко, Молодість, 1949, 47).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гаття — розм. Вигук, яким підганяють коней. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. гаття — ГАТТЯ́. 1. виг. Окрик, яким підганяють коней. – Вйо! Гаття! Парубчаки скочили на передок, і колеса торохкотять вузькими вуличками старого міста (Б. Антоненко-Давидович); // Уживається як наказ рушати, рухатися вперед. Ганя .. Словник української мови у 20 томах
  3. гаття — Гаття́, виг. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)