гачок

ГАЧО́К, чка́, ч.

1. Зменш. до гак¹ 1, 3.

Двері злетіли з гачка і навстіж відчинилися (І. Микитенко);

– Тяжкі пологи .. – тихо відповів Олександр Іванович, шукаючи на вішалці вільного гачка повісити кепку (Б. Антоненко-Давидович).

2. Стрижень із металу або іншого матеріалу, загнутий на одному кінці, признач. для в'язання.

Розмовляючи з чоловіком, Зося перестала вертіти гачком (І. Нечуй-Левицький);

В'язання – це творча робота. Давно відомо, що в'язання гачком не лише відганяє похмурі думки, але і сприяє гарному настрою (з Інтернету).

3. Невеликий загнутий металевий стрижень з гострим вістрям на одному кінці, другим кінцем причеплений до волосіні вудочки для ловлі риби.

Б'ється бідна рибка на гачку (М. Коцюбинський);

Нікуди не квапились, пеклись на сонці, .. стріляли качок іноді для стрілецької вправи (І. Багряний);

Сома можна впіймати на гачок (О. Донченко).

4. Закручена лінія, завиток, розчерк у письмі.

Позирав [школярик] на таблицю, стараючись виводити на папері такі самі крючки, гачки та ковбаси, які вивела вправна економська рука на таблиці (І. Франко);

Все там [у школі] було чудне, незвичайне, якісь таблички з гачками та закарлючками (М. Коцюбинський);

Вже, здається, дуже подібним є підпис, от тільки в кінці літеру “р” він розтягає, смикає вгору і потім якимись гачками тягне вниз (А. Хижняк).

5. перен., розм. Зачіпка, причіпка при розгляді якого-небудь питання.

Він [доктор Бессервіссер], без сумніву, талановитий і знающий [знаючий] чоловік. Та тут є й гачок. Бачите, є два роди знающих людей: такі, що щось знають добре, і такі, що знають усе ліпше (І. Франко).

△ (1) Спускови́й гачо́к – частина затвора вогнепальної зброї, за допомогою якої спускають курок.

Корсуна врятувало тільки те, що він, вартуючи, тримав палець на спусковому гачку автомата (В. Минко);

Мефодій обрав собі жертву, прицілився, натиснув спусковий гачок (А. Шиян).

◇ (2) Гачко́м за ре́бра кого, ірон. – гостро критикувати, лаяти за що-небудь.

– Тільки ж дадуть мені перцю [на районній нараді]. Ну, зразу ж мене гачком за ребра: ти про свої цифри скажи (С. Журахович).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гачок — (загнутий металевий дротик) крючок, (лінія) розм. карлючка, закарлючка, завиток. Словник синонімів Полюги
  2. гачок — гачо́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. гачок — (на одязі) гаплик; (великий) гак, ключка; (на письмі) заковика, закарлюка, закарлючка, кривулька; П. зачіпка, причіпка, ПРИВІД. Словник синонімів Караванського
  4. гачок — [гачок] -чка, м. (на) -чку, мн. -чки, -чк'іў Орфоепічний словник української мови
  5. гачок — -чка, ч. 1》 Зменш. до гак 1-3). Спусковий гачок — частина затвору вогнепальної зброї. 2》 Закручена лінія, завиток, розчерк у письмі. 3》 перен., розм. Зачіпка, причіпка під час розгляду чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. гачок — див. колючка; кривий Словник синонімів Вусика
  7. гачок — закида́ти / заки́нути ву́дочку (гачо́к, га́ка і т. ін.). 1. Обережно, натяками розвідувати, з’ясовувати щось. Здалека почала (Уляна): “Хоч би з батьками познайомив мене. Якось незручно”. Фразеологічний словник української мови
  8. гачок — ВІ́ШАЛКА (поличка чи стояк з дерев'яними чи металевими стрижнями для вішання одягу або окремий забитий в стінку стрижень), ВІША́К рідше, ВІ́ШАЛО діал.; ШАРА́ГИ діал. (такий стояк); КІЛО́К, КЛЮ́ЧКА, ГАЧО́К, ГАК (окремий такий стрижень). Старий.. Словник синонімів української мови
  9. гачок — Гачо́к, -чка́, на гачку́; гачки́, -кі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. гачок — ГАЧО́К, чка, ч. 1. Зменш. до гак 1-3. Розмовляючи з чоловіком, Зося перестала вертіти гачком (Н.-Лев., І, 1956, 225); Б’ється бідна рибка на гачку (Коцюб., І, 1955, 470); Двері злетіли з гачка і навстіж відчинилися (Мик., II, 1957, 298). Словник української мови в 11 томах
  11. гачок — Гачок, -чка м. ум. отъ гак. Крючекъ. Шух. І. 226. Скуй гачок на удку. Левиц. І. 123. Словник української мови Грінченка