гвардієць
ГВАРДІ́ЄЦЬ, йця, ч.
1. Той, хто служить у гвардії (у 1, 2 знач.).
Не одна панянка спалила своє хире серце об палючий погляд бравого гвардійця (Панас Мирний);
Конвой із двох гвардійців повів його поміж стінами, через двір, через засніжену вуличку впоперек – до якогось іншого двору (І. Багряний);
– Е-е, хіба так гвардійці розходяться? Гвардійці розскакуються, як пружини! (О. Гончар);
* У порівн. Стояв він струнко, як старий гвардієць (О. Довженко).
2. перен., заст. Передова людина у якій-небудь сфері; передовик.
До місця роботи вирушили з піснями та жартами .. солідно йшли Соїні гвардійці (Д. Ткач).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- гвардієць — гварді́єць іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- гвардієць — [гвард’ійcц'] -йц'а, ор. -йцеим, м. (на) -йцеив'і/-йц'у, мн. -йц'і, -йц'іў Орфоепічний словник української мови
- гвардієць — -йця, ч. Той, хто служить у гвардії (у 1, 2 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- гвардієць — Гайдук, сердюк Словник чужослів Павло Штепа
- гвардієць — див. воїн Словник синонімів Вусика
- гвардієць — ГВАРДІ́ЄЦЬ, йця, ч. 1. Той, хто служить у гвардії (у 1, 2 знач.). Не одна панянка спалила своє хире серце об палючий погляд бравого гвардійця (Мирний, III, 1954, 282); Солдат, гвардієць, він будує армію нового гвардійського типу... Словник української мови в 11 томах