1. Словник української мови в 11 томах

гвардієць

ГВАРДІ́ЄЦЬ, йця, ч.

1. Той, хто служить у гвардії (у 1, 2 знач.).

Не одна панянка спалила своє хире серце об палючий погляд бравого гвардійця (Мирний, III, 1954, 282);

Солдат, гвардієць, він будує армію нового гвардійського типу, сміливо висуваючи обдаровану молодь (Гончар, Таврія.., 1957, 493);

*У порівн. Стояв він струнко, як старий гвардієць (Довж., Зач. Десна, 1957, 99).

2. перен. Передова людина на якому-небудь поприщі; передовик.

Гвардієць труда.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гвардієць — гварді́єць іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. гвардієць — [гвард’ійcц'] -йц'а, ор. -йцеим, м. (на) -йцеив'і/-йц'у, мн. -йц'і, -йц'іў Орфоепічний словник української мови
  3. гвардієць — -йця, ч. Той, хто служить у гвардії (у 1, 2 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. гвардієць — Гайдук, сердюк Словник чужослів Павло Штепа
  5. гвардієць — ГВАРДІ́ЄЦЬ, йця, ч. 1. Той, хто служить у гвардії (у 1, 2 знач.). Не одна панянка спалила своє хире серце об палючий погляд бравого гвардійця (Панас Мирний); Конвой із двох гвардійців повів його поміж стінами, через двір... Словник української мови у 20 томах
  6. гвардієць — див. воїн Словник синонімів Вусика