гвардія

ГВА́РДІЯ, ї, ж.

1. дорев. Добірні військові частини.

А паничів у гвардію Поопреділяла (Шевч., II, 1953, 63);

Тоді саме царська гвардія з масонами забунтувала (Мирний, II, 1954, 115).

∆ Бі́ла гва́рдія — загальна назва контрреволюційних військ у період громадянської війни 1918-1920 рр.

Біла гвардія востаннє Прорвати хоче мур стальний (Сос., II, 1958, 415);

Черво́на гва́рдія— озброєні революційні робітничі загони, дружини, організовані у 1917-1918 рр. для боротьби з контрреволюцією і білогвардійщиною, що стали пізніше основою для створення Червоної Армії.

Червона Гвардія складалася з окремих робітничих загонів (Панч, II, 1956, 263).

2. Почесне звання, яке присвоювалося в період Великої Вітчизняної війни частинам Радянської Армії, що особливо відзначилися в боях.

Особливо його радували зустрічі з Героєм Радянського Союзу гвардії майором Воронцовим (Гончар, III, 1959, 203).

3. перен. Віддані своїй справі борці, випробувані в якій-небудь галузі.

[Макар:] Мої старі приятелі .. теж вирішили вийти з понеділка на шахту. Побачиш мою гвардію. Велика сила на "Зорю" іде (Корн., II, 1955, 146);

І ростуть нові герої — Наша гвардія труда! (Бойко, Ростіть.., 1959, 55).

Молода́ гва́рдія — передова молодь; комсомол.

Спів молодої гвардії Над краєм вироста (Мас., Поезії, 1950, 171);

Стара́ гва́рдія — те саме, що гва́рдія 3.

Слабість партійних організацій на Україні [в 1917-1920 рр.], невпинне зменшення кадрів старої партійної гвардії викликають настійну потребу безперервного припливу до партії свіжих сил з робітничої і селянської молоді (КПУ в резол. і рішен.., 1958, 95).