гвардія
гва́рдія
(від італ. guardia – варта)
1. У деяких країнах особиста охорона глави держави.
2. Добірна привілейована частина військ.
3. В СРСР Г. – почесне звання, яке присвоєно військовим частинам і з’єднанням Збройних Сил, що особливо відзначилися в боях Великої Вітчизняної війни 1941 – 45 pp.
4. Червона Г. – збройні сили пролетаріату в Росії у період боротьби за перемогу Великої Жовтневої соціалістичної революції і тріумфальної ходи Радянської влади (березень 1917 – квітень 1918 p.).
5. В буржуазних країнах особливі формування для військових чи поліцейських цілей (Г. республіканська, цивільна тощо).
6. Переносно – передова частина якогось класу, соціальної групи (напр., стара гвардія).
Джерело:
Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- гвардія — гва́рдія іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- гвардія — -ї, ж. 1》 заст. Добірні військові частини. Біла гвардія іст. — загальна назва контрреволюційних військ у період громадянської війни 1918-1920 рр. 2》 іст. Великий тлумачний словник сучасної мови
- гвардія — ГВА́РДІЯ, ї, ж. 1. Добірна привілейована частина військ. А паничів у гвардію Поопреділяла [повлаштовувала] (Т. Шевченко); Тоді саме царська гвардія з масонами забунтувала (Панас Мирний)... Словник української мови у 20 томах
- гвардія — ГВА́РДІЯ, ї, ж. 1. дорев. Добірні військові частини. А паничів у гвардію Поопреділяла (Шевч., II, 1953, 63); Тоді саме царська гвардія з масонами забунтувала (Мирний, II, 1954, 115). Словник української мови в 11 томах
- гвардія — Гвардія, -дії ж. Гвардія. А паничів у гвардію. Шевч. 417. Царська гвардія. Мир. ХРВ. 133. Словник української мови Грінченка