гвоздь

ГВОЗДЬ, я́, ч., рідко.

1. Те саме, що цвях.

Велів [цар] зробити чотири дерев'яні скриньки: дві окувати золотом .. і потім забити їх золотими гвоздями (І. Франко);

* Образно. – Але мій Сава, скажу тобі, гвоздь. Бери молоток і бий – не зігнеться (О. Донченко);

* У порівн. Зосталось таке в його переконання, що кожнісінька [жінка чи дівчина] вдивляється у сім аж дзеркальців [дзеркалець], – і зосталося те переконання немов гвоздем вбите (Марко Вовчок).

2. перен., розм. Найголовніше, суть.

– Наш селянин – азіат. Ось в чому гвоздь... Культури, Європи йому треба! Школи! (В. Винниченко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гвоздь — Цвях, цвяшок, цвяшичок, круць, лют, шиналь, (деревл.) латовець, тибель, (ґонт) гонталь, (заліз.) бренталь, (підкови) ухналь Словник чужослів Павло Штепа
  2. гвоздь — ГВОЗДЬ, я́, ч. рідко. 1. Те саме, що цвях. Він [цар] велів зробити чотири дерев’яні скриньки: дві окувати золотом.. і потім забити їх золотими гвоздями (Фр., IV, 1950, 138); *Образно. — Але мій Сава, скажу тобі, гвоздь. Словник української мови в 11 томах