1. Словник української мови у 20 томах

гвоздівка

ГВОЗДІ́ВКА, и, ж.

Вид легкої борони.

Після дощів, коли ще немає сходів, розпушуємо кірку райборінками або гвоздівками (з наук.-попул. літ.);

Сільськогосподарські знаряддя, призначені для шлейфування ґрунту, поділяють на волокуші, гвоздівки та шлейфи-борони (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гвоздівка — -и, ж. Вид легкої борони. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. Гвоздівка — Гвозді́вка іменник жіночого роду населений пункт в Україні Орфографічний словник української мови
  3. гвоздівка — ГВОЗДІ́ВКА, и, ж Вид легкої борони. Після дощів, коли ще немає сходів, розпушуємо її [кірку] райборінками або гвоздівками (Колг. Укр., 3, 1958, 10). Словник української мови в 11 томах