гем
ГЕМ, у, ч., біохім.
Небілкова частина гемоглобіну та цитохромів, що являє собою комплекс протопорфірину з двовалентним залізом.
Гем, виділений із крові різних хребетних тварин, має однакову хімічну структуру (з наук.-попул. літ.);
Гем складається із атома заліза та молекули порфірину, що його оточує (з наук.-попул. літ.);
Своїй властивості сполучатися з киснем гемоглобін зобов'язаний гему, а точніше, наявності в його складі двовалентного заліза (з навч. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- гем — ГЕМ – ГЕМА Гем, -у. Небілкова залізовмісна частина гемоглобіну. Гема. Коштовний чи напівкоштовний камінь з вирізьбленим зображенням, що використовується як печатка, амулет, прикраса тощо. Літературне слововживання
- гем — -а, ч. Ферумовмісна сполука з групи порфіринів. Великий тлумачний словник сучасної мови
- гем — (від грец. αίμα – кров) небілкова залізовмісна частина гемоглобіну. Словник іншомовних слів Мельничука
- гем — Складова частина гемоглобіну і міоглобіну, барвник; містить залізо другого степеня окислення (Fe2+), завдяки чому може шляхом зворотної реакції зв'язувати кисень О2, сприяючи транспортуванню кисню в гемоглобіні. Універсальний словник-енциклопедія