гем
Складова частина гемоглобіну і міоглобіну, барвник; містить залізо другого степеня окислення (Fe2+), завдяки чому може шляхом зворотної реакції зв'язувати кисень О2, сприяючи транспортуванню кисню в гемоглобіні.
Джерело:
Універсальний словник-енциклопедія
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- гем — ГЕМ – ГЕМА Гем, -у. Небілкова залізовмісна частина гемоглобіну. Гема. Коштовний чи напівкоштовний камінь з вирізьбленим зображенням, що використовується як печатка, амулет, прикраса тощо. Літературне слововживання
- гем — -а, ч. Ферумовмісна сполука з групи порфіринів. Великий тлумачний словник сучасної мови
- гем — ГЕМ, у, ч., біохім. Небілкова частина гемоглобіну та цитохромів, що являє собою комплекс протопорфірину з двовалентним залізом. Гем, виділений із крові різних хребетних тварин, має однакову хімічну структуру (з наук.-попул. літ. Словник української мови у 20 томах
- гем — (від грец. αίμα – кров) небілкова залізовмісна частина гемоглобіну. Словник іншомовних слів Мельничука