гемоглобін
ГЕМОГЛОБІ́Н, у, ч.
Складова частина червоних кров'яних тілець, яка забарвлює кров та бере участь у постачанні тканин організму киснем.
Бо ж, як згодом виявили світила вітчизняної імунології, у Даруні знижений, як у всіх її київських ровесників, імунітет, і гемоглобін низький, і щитовидка збільшена (Г. Тарасюк);
Дослідження показали, що при щоденному споживанні дітьми меду кількість гемоглобіну в їх крові збільшується (з наук.-попул. літ.);
Головна функція гемоглобіну полягає в транспортуванні дихальних газів (з наук.-попул. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- гемоглобін — гемоглобі́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- гемоглобін — -у, ч. Складова частина червоних кров'яних тілець, яка забарвлює кров та бере участь у постачанні тканин організму киснем. Великий тлумачний словник сучасної мови
- гемоглобін — гемоглобі́н (від гемо... і лат. globus – куля) дихальний пігмент крові людини, хребетних та багатьох безхребетних тварин. Складається з глобіну (білкова речовина) й гему. Словник іншомовних слів Мельничука
- гемоглобін — (Нb) білок, який містить гемову групу, червоний барвник, присутній в еритроцитах хребетних і гемолімфах деяких безхребетних; г. здатний зворотно сполучатися з киснем (оксигемоглобін)... Універсальний словник-енциклопедія
- гемоглобін — ГЕМОГЛОБІ́Н, у, ч. Складова частина червоних кров’яних тілець, яка забарвлює кров та бере участь у постачанні тканин організму киснем. Дослідження показали, що при щоденному споживанні дітьми меду кількість гемоглобіну в їх крові збільшується (Бджільн., 1956, 8). Словник української мови в 11 томах