гемоглобін
(Нb)
білок, який містить гемову групу, червоний барвник, присутній в еритроцитах хребетних і гемолімфах деяких безхребетних; г. здатний зворотно сполучатися з киснем (оксигемоглобін), виконуючи таким чином функцію транспортування атмосферного кисню від органів дихання до тканин, бере також участь у транспортуванні вуглекислого газу (в зворотному напрямку), у підтриманні сталого рівня кислотності крові; отруйна дія окису вуглецю і синильної кислоти зумовлена їх тривалою затримкою в ділянках г., відповідальних за зв'язування кисню.
Джерело:
Універсальний словник-енциклопедія
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- гемоглобін — гемоглобі́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- гемоглобін — -у, ч. Складова частина червоних кров'яних тілець, яка забарвлює кров та бере участь у постачанні тканин організму киснем. Великий тлумачний словник сучасної мови
- гемоглобін — ГЕМОГЛОБІ́Н, у, ч. Складова частина червоних кров'яних тілець, яка забарвлює кров та бере участь у постачанні тканин організму киснем. Словник української мови у 20 томах
- гемоглобін — гемоглобі́н (від гемо... і лат. globus – куля) дихальний пігмент крові людини, хребетних та багатьох безхребетних тварин. Складається з глобіну (білкова речовина) й гему. Словник іншомовних слів Мельничука
- гемоглобін — ГЕМОГЛОБІ́Н, у, ч. Складова частина червоних кров’яних тілець, яка забарвлює кров та бере участь у постачанні тканин організму киснем. Дослідження показали, що при щоденному споживанні дітьми меду кількість гемоглобіну в їх крові збільшується (Бджільн., 1956, 8). Словник української мови в 11 томах