генотеїзм
ГЕНОТЕЇ́ЗМ, у, ч.
Форма релігійних вірувань, що визнає існування багатьох богів на чолі з одним верховним богом.
Першим, хто застосував термін “генотеїзм”, був Макс Мюллер (з наук. літ.);
З генотеїзмом не варто сплутувати релігійно-філософське злиття всіх богів в одному певному, яке ми знаходимо в орфічних гімнах до Зевса (з наук.-попул. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- генотеїзм — -у, ч. Форма релігійних вірувань, що визнає існування багатьох богів на чолі з одним верховним Богом. Великий тлумачний словник сучасної мови
- генотеїзм — [від грец. εις (ενός) – один, єдиний і θεός – бог] перехідна між політеїзмом і монотеїзмом форма релігійних вірувань, що визнає існування багатьох богів на чолі з одним верховним богом. Словник іншомовних слів Мельничука
- генотеїзм — Форма вірувань, у яких одне з багатьох шанованих божеств займає в культі панівну позицію; посередній тип між монотеїзмом і політеїзмом. Універсальний словник-енциклопедія