геній

ГЕ́НІЙ, я, ч.

1. Особа, наділена геніальністю (у 1 знач.).

– То ж – великі генії творили [музику] (Панас Мирний);

Геній українського народу, Шевченко Тарас .. – не схотів Миколі Палкіну коритись (П. Тичина);

Спеціалісти порівнюють розшифровку геному людини з винаходом колеса невідомим древнім генієм або з масовою комп'ютеризацією світу (з газ.);

// у чому, на що, розм. Особа, яка досконало знає що-небудь, уміє щось якнайкраще робити.

Не випадково Іван Франко висловлював жаль з того приводу, що у нас разом із генієм і апостолом слова Тарасом не появився геній у політиці, який показав би шлях для народу (з публіц. літ.);

М. Таль був геній не лише в шахах, а ще володів якимсь потужним магнетизмом, притягуючи симпатії своєю культурою, дотепністю та щедрістю (з газ.).

2. Те саме, що геніа́льність 1.

З таких пишних садків вилинув, як соловей з гаю, Шевченків геній (І. Нечуй-Левицький);

– Я буквально не розберу: де починається вільний геній царя природи і кінчається крамар (М. Хвильовий);

Я знаю його речі, високо ціню його творчий геній, ... але я досі не мав нагоди й приємности [приємності] зазнайомитись з ним особисто (В. Домонтович).

3. У давньоримській міфології – дух, божество, покровитель людини в її діяльності.

Геній то був, але геній не той, що з'являвся Темної ночі тоді, коли жахом скував мою душу (Леся Українка).

4. чого. Найвищий вияв, уособлення чого-небудь.

Весь свій могутній рівносторонній геній художника і поета, мислителя і борця Тарас Шевченко присвятив служінню народові (з публіц. літ.).

◇ (1) До́брий ге́ній чий, кого, чого і без дод., книжн. – людина, яка благотворно впливає на кого, що-небудь, сприяє, допомагає комусь.

Як добрий геній, Ганя здержувала шкодливий [шкідливий] вплив Хоцінського (І. Нечуй-Левицький);

– Повірте, Ірен... Ви зробились моїм добрим генієм.., якого я нізащо не хочу втратити (В. Підмогильний);

[Ірина:] Спасибі вам .. Ви добрий геній наш! (Л. Дмитерко);

* У порівн. Покликання! Воно весь час стояло за ним, художником, як злий чи добрий геній, вихоплювало з руки малярський пензель, вкладаючи натомість гусяче перо... (Василь Шевчук);

(2) Злий ге́ній чий, кого, чого, книжн. – людина, яка погано впливає на кого, що-небудь, завдає шкоди комусь.

Останнім часом головний інспектор тунельних споруд перетворився на фактичного вершителя долі нашого будівництва і злого генія Глибинного шляху (М. Трублаїні);

– Сам Василь Митрофанович пожалував, – саркастично кинув Рибка і .. додав: – Наш злий геній.., щоб його чорти забрали (М. Чабанівський);

* Образно. Думка ширяє вільним соколом, і їй нема ні гратів, ні кам'яниць, ні відстаней. Порадниця і вірний друг самотніх... Злий геній тих, що впали, зламались духом... (Василь Шевчук).