гетера
ГЕТЕ́РА, и, ж.
У стародавній Греції і пізніше в Римі – освічена незаміжня жінка, яка вела вільний спосіб життя, приваблюючи чоловіків своїм артистизмом.
Радіє мати: В Алкіда син її росте, Росте; лицяються гетери І перед образом Венери Лампаду світять (Т. Шевченко);
[Поет (до гетери):] Чого така смутна моя Алмея? [Гетера:] Ох, вчора згинула моя папуга! (Леся Українка);
А був же ти улюбленцем долі, солодкоголосий, і ніжний, і щедро люблений, на всю волю купався в обіймах римських гетер, у п'янливих пахощах лавра (О. Гончар);
// перен. Жінка легкої поведінки; повія.
Я чистий образ Беатріче На сміх гетери проміняв (М. Рильський);
Для “внутрішнього користування” партійної еліти .. завжди існувала цілком .. традиційна каста, сказати б, радянських гетер – наркоматівських секретарок, жінок з обслуги (О. Забужко).
Значення в інших словниках
- гетера — гете́ра іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
- гетера — -и, ж. У Стародавній Греції – освічена незаміжня жінка, що вела вільний спосіб життя. || Жінка легкої поведінки; легковажна жінка. Великий тлумачний словник сучасної мови
- гетера — див. розпутниця Словник чужослів Павло Штепа
- гетера — див. повія Словник синонімів Вусика
- гетера — гете́ра (грец. εταίρα – подруга, коханка) 1. В Стародавній Греції освічена неодружена жінка, яка вела вільний спосіб життя й привертала чоловіків своїм артистизмом. 2. Переносно – легковажна жінка. Словник іншомовних слів Мельничука
- гетера — Гете́ра, -pи; -те́ри, -те́р (гр.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- гетера — ГЕТЕ́РА, и, ж. У стародавній Греції — освічена незаміжня жінка, що вела вільний спосіб життя; // Жінка легкої поведінки; легковажна жінка. Радіє мати: В Алкіда син її росте, Росте; лицяються гетери І перед образом Венери Лампаду світять (Шевч. Словник української мови в 11 томах