гетьманство
ГЕТЬМА́НСТВО, а, с., іст.
1. Влада гетьмана; гетьманування.
[Байда:] Я не жалував своєї крові за Україну, бувши козаком, але гетьманство не по моїй силі (І. Нечуй-Левицький);
Мені здавалося, що ти свого небожа, Войнаровського, рад бачити своїм наслідником на гетьманстві (Б. Лепкий);
Юрій Хмельницький змушений був на початку 1663 р. відмовитися від гетьманства (з наук. літ.).
2. Територія і народ, підвладні гетьману.
У іншому царстві, у козацькому гетьманстві, у такому селі, як Пекарі, .. жило два брати (Сл. Гр.);
Вона посміхалася гордовито й зачудовано. Гетьманша! Анастасія Марківна. Її знає в Глухові старе й мале. Як знають і те, що вона управляє гетьманом й почасти всім гетьманством (Ю. Мушкетик).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- гетьманство — гетьма́нство іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- гетьманство — -а, с., іст. 1》 Влада гетьмана; гетьманування. 2》 Територія і народ, підвладні гетьману. Великий тлумачний словник сучасної мови
- гетьманство — Гетьма́нство, -ва, -ву Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- гетьманство — ГЕТЬМА́НСТВО, а, с., іст. 1. Влада гетьмана; гетьманування. [Байда:] Я не жалував своєї крові за Україну, бувши козаком, але гетьманство не по моїй силі (Н.-Лев., II, 1956, 438); Юрій Хмельницький змушений був на початку 1663... Словник української мови в 11 томах
- гетьманство — Гетьманство, -ва с. 1) Гетманство; достоинство, санъ, власть гетмана. Молодий на гетьманство. Ном. № 996. Од козацтва, од гетьманства високі могили, — більш нічого не осталось, та й ті розривають. Шевч. 123. Єврася Хмельниченка на гетьмана настановляли. Словник української мови Грінченка