1. Словник української мови в 11 томах

гетьманство

ГЕТЬМА́НСТВО, а, с., іст.

1. Влада гетьмана; гетьманування.

[Байда:] Я не жалував своєї крові за Україну, бувши козаком, але гетьманство не по моїй силі (Н.-Лев., II, 1956, 438);

Юрій Хмельницький змушений був на початку 1663 р. відмовитися від гетьманства (Іст. УРСР, І, 1953, 280).

2. Територія і народ, підвладні гетьману.

У іншому царстві, у козацькому гетьманстві, у такому селі, як Пекарі,.. жило два брати (Сл. Гр.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гетьманство — гетьма́нство іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. гетьманство — -а, с., іст. 1》 Влада гетьмана; гетьманування. 2》 Територія і народ, підвладні гетьману. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. гетьманство — ГЕТЬМА́НСТВО, а, с., іст. 1. Влада гетьмана; гетьманування. [Байда:] Я не жалував своєї крові за Україну, бувши козаком, але гетьманство не по моїй силі (І. Словник української мови у 20 томах
  4. гетьманство — Гетьма́нство, -ва, -ву Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. гетьманство — Гетьманство, -ва с. 1) Гетманство; достоинство, санъ, власть гетмана. Молодий на гетьманство. Ном. № 996. Од козацтва, од гетьманства високі могили, — більш нічого не осталось, та й ті розривають. Шевч. 123. Єврася Хмельниченка на гетьмана настановляли. Словник української мови Грінченка