1. Словник української мови у 20 томах

гетьманів

ГЕ́ТЬМАНІВ, нова, нове, іст.

Прикм. до ге́тьман.

Нараз карета стала. Зупинилася також гетьманова думка. “Що там такого? Нам спiшно!” – спитав гетьман (Б. Лепкий);

До них прилаштувався піший сотник Заблудовський і собою завершував цей гоноровитий гетьманів кортеж (Іван Ле);

Мовби у відповідь на ті гетьманові думки Ромодановський розімкнув вуста. – Не можу, гетьмане, витягти з серця того шпичака, не можу (Ю. Мушкетик).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гетьманів — ге́тьманів прикметник Орфографічний словник української мови
  2. гетьманів — -нова, -нове, іст. Належний гетьманові. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. гетьманів — ГЕ́ТЬМАНІВ, нова, нове, іст. Належний гетьманові. До них прилаштувався піший сотник Заблудовський і собою завершував цей гоноровитий гетьманів кортеж (Ле, Наливайко, 1957, 338). Словник української мови в 11 томах
  4. гетьманів — Гетьманів, -нова, -ве Принадлежащій гетману, гетмановъ. Ном. № 138, стр. 294. Ой раді б ми вернутися, — гетьман не пускає; не так гетьман, не так гетьман, — гетьманова мати. Чуб. V. 1030. Словник української мови Грінченка